Б’є – значить любить? Категорично ні!

Громадські активісти і поліцейські закликають не мовчати про насилля в родинах

Насильство у сім’ях – на жаль, злободенна проблема. Серед потерпілих найчастіше жінки та діти, які отримують травми різних ступенів. 
Дискримінація, порушення прав людини, їх незнання та відсутність культури спілкування – не єдині питання, на які намагаються відповісти громадські організації, активісти, правозахисники, психологи і, зрештою, самі потерпілі. Найбільш нерозв’язаним з-поміж них залишається питання психологічного, фізичного, економічного та соціального насилля. Хто його зазнавав, здебільшого не знає, як жити далі. 

“Насильство – це епідемія!”

У суспільстві завше були ті, що борються з несправедливістю. Голова ГО “Центр “Жіночі перспективи” Любов Максимович у розмові з “Поштою” повідомила, які варіанти розв’язання цієї проблеми можливі. 
“Насилля – це палиця з двома кінцями. В Україні нема цілісної статистики, яка б показала цю проблему. За останніми даними, 90% жертв насилля – жінки. Чоловіків менше – до 5%. Варто відзначити, що до поліції жінки звертаються не одразу (зазвичай тоді, коли це вже 12-15 випадок). Насильство – це епідемія! Часто в сім’ях насилля породжує насилля. Коли емоції беруть верх, маємо трагічні випадки, – каже Любов Максимович. – Аби зменшити невтішну статистику, треба зосереджуватися на просвітницькій діяльності і працювати з кривдниками, адже вони часто не усвідомлюють, що скоїли. Потрібна психологічна та юридична допомога і часто соціальний супровід для скривджених”. 
Прикро, коли від цього найбільше потерпають діти, неповнолітні особи і молоді жінки. За останніми дослідженнями, кожна п’ята опитана дівчинка віком від 10 до 14 років і кожна четверта віком від 15 до 19 років каже, що стосовно неї чинили насильницькі дії. Здебільшого це стосувалося психологічного та фізичного насильства, менше – сексуального та економічного.

Поліція їде до кривдників

“Від насилля у сім’ях страждають усі, та найбільш незахищеними є діти. Вони бачать, проектують і сприймають насильство, тож можуть відтворювати такі сцени в майбутньому вже у своїх родинах. У сім’ях із низьким рівнем матеріального забезпечення та неблагополучних, де зловживають алкогольними напоями (чи навіть наркотичними речовинами), такі випадки стаються найчастіше. Якщо до поліції надходить виклик про скоєння насильства, після приїзду на місце пригоди поліцейські як третя сторона розбороняють учасників конфлікту, вислуховують усіх причетних до ситуації, не приймають передчасних рішень. Далі вже діють відповідно до ситуації”, – розповідає “Пошті” керівник патрульної поліції Львова Антон Пузиревський. 
У правоохоронних органах зауважують, що у Львові ситуація з насильством у родинах неоднозначна. Виявляється, час, день тижня і місце конфлікту мають значення. 
“Ситуація постійно змінюється. Усе залежить від днів тижня, погодних умов, оскільки несприятлива погода часто змушує людей змінювати плани і залишатися вдома, відповідно там відбуваються сімейні чвари. Нам довіряють. Зменшилися випадки, коли нам повторно потрібно виїжджати на одне й те ж місце пригоди. Щоб попередити трагедію, людям потрібно реагувати швидше. Можуть телефонувати сусіди, знайомі, яким не байдужа доля тієї чи іншої особи. Не бійтеся! Патрульні зорієнтовані на вирішення таких конфліктів”, – зазначає Антон Пузиревський. 

Експерти про запобігання трагедії

Фахівці намагаються передбачити травми, які можуть зламати життя дитині. Юрист ГО “Центр “Жіночі перспективи” Христина Кіт розповідає про алгоритм дій, який допоможе змінити невтішну статистику.
“У нашому суспільстві існують стереотипи: якщо тебе ображають чи принижують, ти повинен мовчати. Є принцип роботи правоохоронних органів, поліції, психологів, учителів, який передбачає конфіденційність інформації у разі звернення потерпілих. Спілкування з батьками, опікунами, людьми, які несуть відповідальність, допоможе розв’язати проблему. Якщо дитина потерпає від батьків або близьких людей, вона може звернутися до шкільних психологів, у центри соціальних служб для молоді, поліцію, тобто до тих інституцій, які від імені держави мають забезпечити недоторканність”, – зазначає Христина Кіт. 
Зі слів психолога Оксани Наконечної, найчастіші причини насильства – особисті проблеми і суб’єктивні обставини, які спричиняють напруження. Тоді, щоб знайти вихід і не адресувати весь негатив назовні, агресори негаразди виливають у сім’ю.
“У нас не вміють керувати своїми емоціями. Найпростіший і найбезпечніший варіант, як здається агресорові, – сім’я. Шукайте спосіб проговорити проблему, яка вас турбує, насамперед із тими, з ким комфортно. Не закривайтесь у собі, адже замовчування конфлікту може призвести до прогресування соматичних захворювань. А ще це все відбивається на дітях, після чого вони стають невпевненими та закомплексованими”, – розповідає “Пошті” психолог. 
Аби привернути увагу громадськості, львівські активісти розповідають, що боротьба проти насильства та захисту жінок ведеться не один рік. Правозахисниця Лідія Тополевська каже “Пошті”, що це стало справою життя. 
“Ми довго займаємося правовою просвітою: показуємо документальні фільми, які висвітлюють права людини, організовуємо майстер-класи, у навчальних закладах намагаємося більше розказати, як себе захищати в подібних ситуаціях. На законодавчому рівні держава зробила певний крок, зобов’язавши працівників поліції приймати скарги на насильство, але на цьому все закінчується. Нема реабілітаційних центрів, де жінка могла після конфлікту прийти і відновитися. Жінкам потрібно виховувати повагу до себе. Нам треба виробляти культуру спілкування у сім’ях. Ми зараз боремося з наслідками, а не з причиною. Саме тому до нас за рік звертаються понад дві тисячі потерпілих”, – зазначає голова ГО “Центр правових і політичних досліджень “СІМ” Лідія Тополевська. 
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.1232 / 4.41MB / SQL:{query_count}