Зруйнована магія: чи нищить реклама образ Львова

«Пошта» дізналася, що роблять львівські посадовці і містяни, аби взяти рекламу під контроль

Місто заліплене “модерними прикрасами”, бо рекламодавці інвестують у Львів чималі кошти. Але як же магія старих міських вуличок та велич Оперного театру, яку знищують буденністю і яскравістю білборди і банери. Українське законодавство робить ставку на естетику без реклами. 
У Мінкульті готують закон, що заборонить рекламу на історичних та культурних пам’ятках. Адже історичні ареали українських міст “заліплені” бордами, лайтбоксами. Натомість у будь-якій європейській столиці розміщення візуальної реклами в історичних зонах чітко регламентоване – стверджує віце-прем’єр-міністр України – міністр культури В’ячеслав Кириленко, повідомляє Радіо Свобода. 
Він додає, що оскільки закон про рекламу, який діє в Україні зараз, змінювали стільки разів, з’явилося багато можливостей його обійти. Тож напишуть новий закон. Надалі погоджуватимуть кожну рекламу окремо, проте строго відповідно до закону: пам’ятка ЮНЕСКО – реклама заборонена, пам’ятка в історичному ареалі – реклама на погодження, місцева пам’ятка – визначає місцева громада. Крім того,  позбудуться “стосів паперів”, зроблять розгляд запитів на встановлення реклами прозорим та перейдуть на електронний режим роботи. 

Львів тоне у рекламі?

А допоки закон не в дії, “Пошта” розпитала львівських чиновників, як регулюють розміщення реклами в місті тепер. Регіональні норми щодо розташування реклами затверджують у міській раді, таким чином підлаштовують закон до потреб міста.
У Львові на ситі-лайти погоджувалися, бо бракувало вуличного освітлення.  Зараз, коли освітлення вулиць нормальне, ситі-лайтів уже не треба
Начальник відділу міжвідомчих проектів Львівської міськради Олена Хрестанова розповіла “Пошті”, що востаннє правила розміщення реклами у Львові оновлювалися у 2010 році. “Тоді було затверджено класифікатор реклами (за яким визначали, які саме рекламні засоби можуть ставити у Львові і у яких зонах) та  рекламне зонування, що ділить місто на чотири зони розміщення  реклами”, – каже співрозмовниця.  
Заступник директо­ра адміністративно-тех­ніч­ного управління міськ­ради Наталя Сеньків зазначає, що жодна реклама у місті не з’явиться, допоки рек­ламодавці не отримають погоджень власника місця, де її планують розташувати, а також дозвіл управління архітектури та управління охорони історичного середовища (якщо реклама знаходиться у межах їх впливу).
Проте зараз погодження отримати нелегко. Начальник управління охорони історичного середовища Львівської міськради Лілія Онищенко каже, що це складний процес і тепер дозволи на рекламу в центральній частині міста практично не видають. Крім того, не будуть продовжувати дозволи рекламодавцям, коли завершиться термін дії їхніх рекламних договорів. Та все ж у деяких випадках рекламу на пам’ятках таки можна розміщати. “Якщо відбувається реставрація, біля пам’ятки стоїть риштування, а на ньому розміщена реклама, то її можна вважати правомірною. А ще бувають  “одноразові” акції, які потребують тимчасової реклами. Наприклад, коли  історичний музей робив виставки, вони чіпляли таку рекламу на балконі”, – говорить “Пошті” Лілія Онищенко.
З її слів, якщо закон, який обмежує рекламу на пам’ятках, приймуть, то це буде лише на користь місту. 

Реклама вигідна для міста

У 2015 році місто видало більше чотирьох тисяч дозволів на розміщення вивісок закладів та рекламних конструкцій:  ситі-лайтів, білбордів та фрібордів (обертальних носіїв з потрійним повідомленням), банерів та касетонів (на ліхтарях), тумб із оголошеннями… 
І хоча велика кількість рекламних замовлень збагачує бюджет міста майже на 2,5 мільйони гривень кожного місяця (цю цифру навела Наталя Сеньків “Пошті”), потрібно визнати, що реклами у місті все ж забагато.
Чиновники запевняють, що роблять усе можливе, аби її стало менше. “Повністю відмовитися від реклами – неправильно. Треба встановлювати поступові обмеження. Колись у Львові було багато рекламних розтяжок. Вони мали неохайний вигляд, тому їх вилучили, а у центральній частині міста заборонили встановлювати бек-лайти”, – розповідає Олена Хестанова. 
Вона додає, що до врегулювання кількості реклами у місті треба йти  поступово.

Як у Європі

Якщо звернутися до світової практики, то у кожному місті обсяги зовнішньої реклами регулюють по-різному. “У Європі є такі міста, де діє мораторій на рекламу. Проте в центрі Будапешта та в італійських містах реклама є. У балтійських містах реклама строго поза межами міста, десь у полі” – розповіла “Пошті” Лілія Онищенко.
А у 2006-му році в  найбільшому місті Бразилії – Сан-Паулу  вийшов закон, який шокував світ. “Закон чистого міста” видав мер Жилберту Кассаб, тим самим заборонив зовнішню рекламу як  елемент візуального забруднення  середовища. Однак Лілія Онищенко певна: “Львів навряд чи зможе так радикально відмовитися від зовнішньої реклами. Адже це явище відносно нове і досі популярне в місті”. 
І хоча велика кількість рекламних замовлень збагачує бюджет Львова майже на 2,5 млн грн щомісяця, потрібно визнати, що реклами у місті все ж забагато

“Ми зараз на рівні 90-х років Польщі. Тоді польські міста також були заповнені ситі-лайтами і білбордами. Вони були чимось новим, привабливим, здавалося, що це ознака великого міста. У Львові на ситі-лайти погоджувалися, бо бракувало вуличного освітлення.  Зараз, коли освітлення вулиць нормальне, ситі-лайтів уже не треба. Проте рекламники, так би мовити, увійшли в смак і хочуть, аби такі рекламоносії залишилися в нас назавжди”, – каже Лілія Онищенко. 
Для того, аби дізнатися, як правильно розміщувати рекламу в місті, потрібно звернутися до спеціальних довідників і методичних матеріалів. Так роблять у кожному європейському місті, запевняє “Пошту” активістка урбаністичного руху Львова Вікторія Олішевська.
“У Львові є довідники і методичні матеріали, які поширює GIZ. Там містяться рекомендації щодо розміщення різних рекламних форм: як це правильно робити, аби не створювати зайвий “шум” для людського сприйняття.
Однак це лише рекомендації, яких можна дотримуватися чи не дотримуватися”, – каже “Пошті” Вікторія Олішевська.
Вона наголошує, що треба замислитися, чи доцільно використовувати зовнішню рекламу у місті взагалі, адже 90% інформації на рекламних щитах люди не помічають. Проте урбаністичний рух не виступає за “Львів без реклами”, а за її врегулювання, прийнятний вигляд і змістове наповнення. 

Що думають львів’яни?

Коли у Львові побував директор Варшавської школи реклами Славомір Войтковский, його здивувало, що місто перевантажене рекламою.
“Здається, що місто не витримає більше рекламних носіїв і, що самі містяни налаштовані до зовнішньої реклами приязно, а влада міста добре розуміє потреби рекламодавців, тому погоджує велику кількість рекламних конструкцій різних форматів, проводить ліберальну політику у сфері розміщення різноманітних знаків, банерів та інших засобів комунікації”, – про це Славомір Войтковский пише у своїй статті “Львів рекламний”.

Як насправді сприймають зовнішню рекламу, розповіли “Пошті” самі львів’яни.
Ірина Матвіїшин, випускниця ЛНУ ім. І. Франка:
– Я позитивно ставлюся до змін у законодавстві на користь пам’яток архітектури. Адже за кордоном зберігається естетика. Якщо ви будете подорожувати історичною частиною міста – не побачите там ніколи якихось яскравих вивісок, які не вписуються в архітектурний ансамбль. Вони мають бути сучасні, стандартизовані стримані, аби не викликати якоїсь особливої уваги. В центрі Львова є проблемні випадки, проте на околицях їх значно більше.
Тарас Демко, поет, перекладач, засновник мистецької спільноти Collegium Musicum:
– Реклама у місті   часто є сміттям. Вона мусить бути зваженою і продуманою. Мало хто думає про естетику та делікатність, натомість нав’язливою, особливо якщо це реклама продуктів чи послуг. Як той, хто багато ходить містом, я дуже рідко звертаю увагу на рекламу. Я не хочу, аби до мене лізли в голову, хочу сам шукати те, що мені потрібно.
Орест Калиняк, програміст:
– Рекламного візуального сміття у місті забагато,  рекламних площ теж. Думаю, що їх кількість у Львові варто зменшити і збільшити плату за їх оренду під рекламу.

Громадський рух “Чесно” полює на політичну рекламу і закликає приєднуватися охочих допомогти. Для цього активісти розробили мобільний додаток “Мисливець на рекламу”, що дозволить моніторити зовнішню рекламу кандидатів та партій і допоможе сформувати карту політичної реклами. Що потрібно робити: фотографувати агітаційну рекламу політичних сил (білборди та ситі-лайти) та завантажувати фото на сайт. Використання сервісу геолокації дозволяє встановити точні координати рекламних носіїв.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7541 / 4.44MB / SQL:{query_count}