Ломбарди Львова: кримінальні чи ні?

“Пошта” довідалась, чому нині так популярні позичaльні, хто користується їхніми послугами – добросовісні містяни, яким бракує грошей, чи злочинці, які збувають крадене. Чому ж міліція бездіяльна?!

Нині львівські вулиці рясніють кольоровими вивісками “Ломбард”, “Гроші під заставу”. Особ­ливо багато їх у центральній частині міста. Воно й не дивно, адже такий бізнес процвітає у період кризи. Коли людям потрібні гроші, вони готові здавати старі каблучки, ланцюжки, телефони, навіть кавоварки… Це швидко, зручно, до того ж є можливість повернути річ, коли знайдуться гроші. 
Проте не все так просто і прозоро. Зі слів правоохоронців, ломбарди користуються особливою популярністю серед скупників краденого, саме туди вони здають зірвані в під’їздах золоті ланцюжки та витягнуті з кишень у маршрутках мобільні телефони.
Здавалось би, ломбарди лише заохочують злочинців, бо там вони мають “точки збуту”, міліція ж каже: нехай краще здають награбоване в ломбарди, так хоч є шанс його знайти.

Усе почалося з міняльників

Активна діяльність лихварів і міняйл на українських землях почалася саме у Львові у XIV ст. У 1379 році місто отримало право мати власні склади. Це послужило поштовхом до активного розвитку торгівлі в місті.
Ймовірно, перші ломбарди, щоправда, у трохи іншій формі ніж ми зараз звикли їх уявляти, з’явились саме тоді. Людям були потрібні гроші – зрозуміло, що хтось був готовий давати їх під заставу, а це, фактично, і є суть ломбардів.
“У Львові з’явилися ті самі лихварі і міняйли, які почали виконувати функцію кредиторів і кредитних посередників. Так, серед купців знайшов популярність кредитний договір під заставу різних речей. У того, хто не виконував свої кредитні зобов’язання, забирали його товар або саджали до в’язниці. У XVI ст. функцію кредитних установ почали виконувати храми. Вони пропонували дешеві або навіть безвідсоткові позички на досить тривалі терміни. А в 1599 році у  Латинському соборі у Львові навіть організували спеціальну ломбардну установу, де позику оформляли під заставу дорогоцінних металів, одягу та творів мистецтв. Цей “банк” пропрацював майже два сторіччя”, – пише сайт groshi-v-kredit.org.ua.
До нас справді стали звертатись трохи частіше. Людям потрібні гроші. Декому треба триста гривень, до зарплати перебитись, а дехто здає речі, аби отримати кошти на оплату навчання чи оренди квартири, по-різному буває
Як розповіли “Пошті” львівські історики, про давню історію львівських ломбардів відомо не так багато. Так львовознавець та історик Ілько Лемко зазначає, що тема ломбардів у місті радше новітня, бо у галицькій літературі міжвоєнного періоду вони майже не згадуються. Проте історик розповів, що у Львові діяв вірменський ломбард.
“Пригадую, польський історик та письменник Францішек Яворський описував епізод, коли бідні вірмени приносили у свій ломбард у Львові якісь речі і заставляли їх. Це був власне вірменський ломбард, тоді був такий банк Mons pius, це австрійський період. Одна бідна жіночка принесла срібні прикраси, якийсь старший пан також приніс якісь речі і взяли гроші”, – каже Ілько Лемко. 

Що і чому несуть у ломбарди

Якщо раніше до ломбардів здавали здебільшого золоті та срібні прикраси, то нині під заставу люди носять ноутбуки, мобільні телефони і навіть кухонне начиння. 
“Кілька місяців тому я здала у ломбард мобільній телефон. Купила собі новий, а той хоч і виглядав гарно, вже починав “барахлити”, тому вирішила взяти за нього хоч якісь гроші, поки не зламався остаточно. Процедура ця проста, зайняла менше 10 хв. Попросили мій паспорт, документи на телефон були в комплекті.  Подивились його ціну в інтернеті, оглянули чи немає подряпин та сколів і запропонували суму. До речі, дуже непогану, дорожчу, ніж якби продавала його комусь через оголошення в інтернеті. Ще питали, чи планую через певний час повернути телефон, але я хотіла його їм продати, а не дати під заставу”, – розповідає львів’янка Ірина.   
фото: Андрій Польовий
От у львів’янки Ольги трохи інша ситуація, вона називає себе постійним клієнтом у ломбарді. Торік упродовж кількох місяців вона стабільно здавала свої прикраси в один із львівських ломбардів, а потім викуповувала їх. 
“Я потрапила під скорочення, більше половини року була без роботи. За фахом економіст, не могла ніде приткнутись. Здебільшого мій вік не підходив! Мені 48. А гроші ж потрібні. Здавала прикраси, на харчування вистачало, траплявся якийсь підробіток, одразу викупляла свої речі. Востаннє здавала золотий ланцюжок, грамів 15 з підвіскою, виручила багато. Гроші витратила на курси манікюру. Тепер заробляю, небагато, але прикраси в ломбард вже не ношу”, – каже пані Оля.
Нині у львівських ломбардах досить людно, бажаючих здати під заставу річ чи продати побільшало. Економісти пояснюють, що у час кризи це звичне явище. Психологи ж радять шукати ресурс і можливості для самореалізації і заробітку грошей. Людину, котра потребує грошей негайно, відчуває себе у злиднях легко можуть ошукати. 
“До нас справді стали звертатись трохи частіше. Людям потрібні гроші. Декому треба триста гривень, до зарплати перебитись, а дехто здає речі, аби отримати кошти на оплату навчання чи оренди квартири, по-різному буває. Здебільшого люди приносять прикраси. Оформлення відбувається лише за паспортом”, – розповів пан Богдан, працівник одного з ломбардів Львова.
Та не все так просто з тими ломбардами. Виявляється, там частенько збувають крадене. Міліція каже, такі міські позичальні “у них під контролем”.

Міліції бракує повноважень…

Передусім пильнувати за діяльністю ломбардів та наявністю там крадених речей мають правоохоронці. Проте, поки начальник міліції міста Павло Гарасим у відпустці, довідатись про те, як стражі порядку відслідковують діяльність ломбардів, не так вже й просто. 
На запитання “Пошти”, скільки у Львові ломбардів та що міліція робить, аби туди злочинці не несли крадене, у прес-службі міліції міста спершу здивувались, мовляв, чого б це вони мали знати, скільки ломбардів у Львові?.. Проте минуло кілька годин і правоохоронці таки повідомили, що й справді міліціянти моніторять таку інформацію. Востаннє це робили на початку року, за даними правоохоронців, у місті діє 79 філій різних ломбардів. Найбільше з них  в Галицькому районі –19, найменше у Личаківському – вісім. 
У свою чергу колишній начальник міліції Львова, а нині заступник начальника міліції області Сергій Зюбаненко, традиційно знайшов час поспілкуватися з “Поштою”, хоча й це питання тепер не у його компетенції.
За даними правоохоронців, у місті діє 79 філій різних ломбардів. Найбільше з них в Галицькому районі –19, найменше у Личаківському – вісім
“Є певні процедурні питання, які заважають нам працювати. Процесуально, навіть якщо маємо покази злочинця, що він здав крадене в той чи інший ломбард, мусимо брати санкції на обшук і вже тоді вилучати цю річ. Це все займає багато часу. В ломбарді також можуть знати чи бодай підо­зрювати, що ця річ крадена і приховувати цей злочин. Тоді річ зберігається там максимум добу, потім золото переплавляють. Зрозуміло, коли ми приходимо з виїмкою або обшуком, цих речей там вже немає. З точки зору законодавства процедура складна, але потерпілому ці питання не цікаві, йому треба, щоб річ повернули”, – каже Сергій Зюбаненко.
Зі слів співрозмовника, не можна звинувачувати всі ломбарди, що речі там крадені. Бувають і добросовісні, які співпрацюють з міліцією, себто, якщо помічають підозрілих людей, які часто здають речі, то повідомляють про них. Тут спрацьовує людський фактор. 
“Якщо приходить людина у не зовсім нормальному вигляді, не може пояснити звідки взяла певну річ, багато ломбардів не приймуть її в неї, хоча, мабуть, більшість, візьмуть, проте, за нижчою ціною. За скупку краденого є стаття, але вона застосовується досить рідко, бо дуже важко довести, що людина знала, що це крадене і все одно купила”, – розповідає Сергій Зюбаненко.
Олег Мицик, адвокат
Те, що передбачено законодавством і не заборонено ним, має право на існування. Оскільки не існує ніякої заборони щодо ломбардів, то, вочевидь, вони мають право на існування. Інше питання, чому вони такі прибуткові, чому їх так багато, з чого вони черпають ресурси? Адже людей, які б могли користувалися їх послугами не так вже й багато, а, як відомо, позики в ломбардах надаються під колосальні відсотки.

Ломбарди, на мій погляд, свідомо чи не свідомо займаються скупкою крадених речей. Адже куди можна здати крадений мобільний телефон, золотий ланцюжок? У ломбард. Саме через існування ломбардів, які під заставу приймають ноутбуки, фотоапарати, мобільні телефони, золоті вироби, фактично легалізовується скупка краденого… Це дуже поганий момент, я особисто неодноразово стикався з тим, що речі, які були викрадені, здавалися саме через ломбард.

Сприяє цьому, зокрема, і мінімальна кримінальна відповідальність за придбання завідомо краденого. Так, санкцією ст. 198 КК України (заздалегідь не обіцяне придбання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом) передбачене максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строк до трьох років. У цьому аспекті досить слабке законодавство. “Завідомо крадене” – надзвичайно розмите поняття, і потребує додаткового трактування, що дозволяє особі завжди твердити, що вона не знала про злочинне походження речей.

Хоча працівники ломбарду і не наділені обов’язком перевіряти походження речей, на мою думку, коли п’яна людина продає ювелірні вироби чи дорогий мобільний телефон, який не відповідає одягу людини, або ж періодичне і часте здавання людиною речей в мережу має викликати підозру, і контролюватись з боку працівників даної фінансової установи. Є люди, які регулярно здають y ломбард речі і не викупляють, чи породжує це обов’язок у ломбарду повідомляти про таке у міліцію? Крім того, ломбарди прикриваються законодавством про фінансові установи.

У мене були випадки, коли я звертався у ломбард за інформацією, чи така людина здавала річ чи не здавала. Вони ухиляються від відповіді… За ненадання відповіді адвокату я повинен стратити місяць часу на звернення в раду адвокатів… А відповідальність ломбарду мізерна, копійчана… Крім того, немає жодної гарантії, що вони нададуть достовірну інформацію.

Що ж стосується міліції, то остання у цій справі бездіяльна. На мою думку, обов’язок міліції – виявляти людей, які системно здають речі в ломбард! Найпростіший спосіб обмежити квартирні, вуличні крадіжки та грабежі – це обмежити скупників. Робота зі скупниками краденого дасть одразу прямий результат, бо злодій не буде красти і зберігати ці речі. Міліція повинна через ломбарди отримувати інформацію про системних здавачів цих речей. І якщо міліція не дає з тим раду, то вона або не компетентна в цьому питанні, або “покриває” це все. Важко по-іншому це пояснити. Хіба міліція не може знайти ключиків до роботи з такими речами?

Це мої міркування в першу чергу як громадянина, тому що, на мій погляд, ломбарди користуються проблемами людей. Ніхто раптово золотих виробів у ломбард не здає, то або пияк, або злодій, або якась крайня біда сталась. Ломбарди приймають у людей останнє під високі відсотки, не з’ясовуючи походження речей, таким чином сприяють незаконному обігу краденого.
15.06.2017 20:20
Carter Collins

Мене звуть містер Картер Коллінз, Я приватний кредитор, який видає кредит приватних і корпоративних осіб. Ви були відхилені так багато банків? Чи потрібно фінансування для створення вашого бізнесу? робити Вам потрібно фінансування для розширення вашого бізнесу? Або вам потрібно персональний кредит?. зв'яжіться з нами :: cartercreditunionoffer.link@gmail.com ФОРМА DATA позичальника 1) ВАШЕ ІМ'Я: 2) Пол: 3) ВАША КРАЇНА: 4) ВАША ПРОФЕСІЯ: 5) Ваш сімейний стан: 6) ТЕЛЕФОН: 7) ЩОМІСЯЧНИЙ ДОХІД: 8) АДРЕСА: 9) МЕТА: 10) КРЕДИТНИЙ ЗАПИТ: 11) КРЕДИТНА ТРИВАЛІСТЬ: зв'яжіться з нами :: cartercreditunionoffer.link@gmail.com З найкращими побажаннями Г-н Картер Коллінз


Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7498 / 4.59MB / SQL:{query_count}