Львівський хліб. Який він?

“Пошта” дізналася, чи якісний хліб їдять львів’яни, де його печуть, звідки привозять, чому він такий дорогий і коли подешевшає

Після різкого весняного підвищення ціна на хліб та булочні вироби нарешті зафіксувалася (щоправда, на таких позначках, яких ми раніше і у страшному сні б не побачили). 
Зрештою, наші люди вже давно навчились економити, тож дають собі раду в будь-якій ситуації. Але коли від булочок населення ще може якось відмовитися, то від хліба навряд чи вдасться.
В Україні з давніх-давен так повелося, що він усьому голова. Цієї традиції не змінити. Звісно, люди купуватимуть хліб і за вісім гривень, і навіть за 10, проте цікаво: що ж закладають у цю ціну, де його печуть, якої він якості і коли нарешті подешевшає?

Найпопулярніший – білий батон 

Як розповіла “Пошті” пані Яна, продавчиня у хлібній крамниці, зараз найчастіше купують білий батон, чого не скажеш про тостовий хліб. Різаний коштує від восьми гривень, а от нерізаний можна придбати й за сім. Щоправда, ціни різняться чи не в кожному магазині. 
У середньому пшеничний хліб коштує понад 8,75, житній – від 8,25. Найдорожчий білий хліб тостовий – близько 12, а от із житніх дорогий “Духмяний” – 11 гривень.
“Коли купую хліб, передусім обираю запакований у харчову плівку або кульок. Бо часом глянеш, як він валяється на брудних полицях або коли продавці беруть його голими руками (невідомо, чи митими), жахаєшся, скільки там може бути мікробів. Та й хліб це щось святе, з ним так не можна поводитися! Загалом для мене головне, щоб він був свіжим, м’яким, але з добре пропеченою скоринкою. Зараз частіше купую житній”, – розповідає львів’янка Ольга.
На Львівщині працює 13 великих і середніх хлібопекарських підприємств
Разом із хлібом подорожчали булочки, кекси й інші борошняні смаколики. Через це люди і справді почали їх купувати рідше, а ті господині, які звикли частувати солоденьким свою сім`ю, нині здебільшого печуть самі. Зі слів продавчині у хлібо-булочному кіоску пані Мирослави, найчастіше купують булочки без начинки або посипані маком. На скільки подорожчав хліб (якщо порівняти з минулим роком) і певні види булочних виробів, навіть продавцям пригадати важко, адже ціна змінювалася не за день. 
“Раніше кожного ранку перед роботою купувала собі булочки в кіоску, що близько до офісу. Але за зовсім короткий час вони подорожчали на одну, а то й дві гривні. Якось сіла порахувати, скільки мені йде на це грошей, і вирішила, що краще берегтиму фігуру. А якщо серйозно, то булочки не варті таких грошей. Ліпше навчитися самій пекти, бо це і дешевше, і корисніше”, – каже львів’янка Марта. 

Вартість підвищилася на 30%

Як розповів “Пошті” Осип Магур, директор департаменту агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації, з березня відбулося два подорожчання так званих соціальних сортів хліба простої рецептури.
“З 2 березня він подорожчав на 10%, а у квітні – на 20%. Тобто загалом за три місяці вартість підвищилася на 30%. Зараз ціна вже стабілізувалася і навіть є тенденція до здешевлення, тому що те борошно, яке ще є в залишку, падає в ціні на ринку, відповідно має дешевшати хліб. Є всі підстави вважати, що ми зберемо хороший урожай: зимові культури перезимували, зараз успішно завершується посівна кампанія, а град не завдав значних пошкоджень. Якщо не буде економічних катаклізмів у державі, я вважаю, що соціальні сорти хліба повинні впасти в ціні на 15 – 20% дуже скоро. Але цей спад не буде раптовим – ціна знижуватиметься поступово”, – каже Осип Магур. 
З його слів, на Львівщині працює 13 великих і середніх хлібопекарських підприємств, а ще є дуже багато дрібних приватних пекарень. Якщо додати частки хлібних гігантів Львівщини і малих підприємств, вийде 4 585 тонн у місяць, або 55 тис. тонн у рік. Як запевняє співрозмовник, області цього достатньо.
фото: smachno.stb.ua
“Мінімальна норма споживання хліба, включаючи крупи та макаронні вироби, становить на одну людину 94 кілограми в рік, але це мінімум. Раціональна норма – 101 кілограм на особу в рік. У Львівській області люди традиційно їдять більше хліба, тому ця цифра на одну особу становить 107,2 кілограма в рік. Тож фонд споживання всіх жителів, якщо враховувати, що в нас населення становить 2 мільйони 504 тисячі, складає 272 тисячі тонн у рік. Того, що ми вирощуємо і виробляємо, для області цілком достатньо”, – каже Осип Магур.
Якщо нам вистачає хліба, то чому ж на львівських полицях так часто можна побачити борошняні вироби з Хмельниччини чи Рівненщини? Як запевняє Осип Магур, через те, що наш хліб також розвозять у інші області (до прикладу, на Івано-Франківщину, Тернопільщину), ту частку, яку вивезли, заповнюють видами хліба з інших областей. У них інша рецептура, асортимент, отож є більший вибір. 
“Український ринок не є фіксованим – він вільний, тому хто де хоче, там і торгує. Всі шукають ринки збуту, а де  їх знаходять – це вже другорядне питання. Окрім нашого найбільшого хлібного концерну “Хлібпром”, є ще декілька серйозних підприємств, працює і багато приватних. Але на ринку є й інші області, особливо в Золочеві та Бродах”, – зазначив “Пошті” аграрний експерт Іван Стефанишин
На відміну від Осипа Магура, він певен, що зараз нема підстав для того, аби хліб подешевшав, бо це “період передсезоння”. Доки зерно піде в переробку, треба витримати хоча б місяць після збору урожаю. Якщо ціна і впаде, то десь у кінці вересня – на початку жовтня. Зрештою, побачимо, як розвиватиметься ситуація. 

Звідки така “космічна” ціна?

Як розповів “Пошті” Іван Стефанишин, ціна хліба включає в себе багато складових. Подорожчало зерно, різні приправи, додаткові інгредієнти, які також додають до хліба, докладається до цього і вартість електроенергії та інших комунальних послуг. 
Курс долара впливає на вартість українського зерна і тому, що в нас держава не має власного виробництва багатьох необхідних речей, зокрема, майже вся техніка імпортна. Хоча засоби захисту зерна чи мінеральні добрива є і місцеві, багато всього підприємцям доводиться купувати за кордоном. Звісно, цю ціну вони потім закладають у зерно. 
“Хліб міг би бути дешевшим, якщо б Україна могла позбутися від імпортних речей і виробляти їх самотужки. І мова не лише про цю одну групу культур (зернові), а й про агро-промисловий комплекс у цілому. В нас нема стратегії його розвитку. Ще є невирішене питання кредитів, які набрали невиправдано, цінового бізнесу в хлібі, приватних підприємств, які печуть хліб і не платять податків, елементів монополізації на ринку хліба. Ну і наостанок причина здорожчання хліба – в бездарній роботі таких регуляторів, як Аграрний фонд України. Він мав би регулювати ринок зерна у країні, а там пізно почали це робити – тоді, коли вже сформувалася ціна. Є багато проблем, які точно не вирішать і цього року”, – каже Іван Стефанишин.
Подорожчало зерно, різні приправи, додаткові інгредієнти, які також додають до хліба, докладається до цього і вартість електроенергії та інших комунальних послуг
З його слів, для того, аби вирішити питання різкого подорожчання хліба, варто виділяти персональні субсидії для соціально незахищених людей (їх списки є в кожній міській або сільській раді). 
“Давати гроші треба безпосередньо особі, залежно від рівня інфляції на продукти харчування і того, як підвищуються ціни на проїзд у транспорті. Бо саме це – ті складові, які б мали компенсувати людям, а вже вони нехай самі вирішують, на що витрачати гроші. Але, видається, цього питання ніхто не хоче вирішувати. Нині ситуація складна, вже вимальовується проблема з житом (його в цьому році буде дефіцит, як і інших культур, зокрема, цукрового буряка). В цьому році недосіяли величезні площі, тому загальна аграрна картина в країні не зміниться”, – запевняє Іван Стефанишин. 
А ось на питання, чи якісний у нас хліб, аграрний експерт відповів, що “сказати важко”. На його думку, хліб передусім має бути безпечним. 
“Сьогодні треба, щоб він гарантував безпеку для здоров’я. Це основне. А те, що кожен думає, мовляв, не доклали цукру чи чогось іншого, це зовсім інакша справа, інший підхід до безпеки. Головне – в яких умовах печуть хліб, а от рецептура і підходи можуть мінятися. Це вже справа смаку покупця. Комусь подобається хліб на дріжджах, комусь – на природних заквасках”, – резюмує Іван Стефанишин.
Ростислав Слав’юк, економіст
Структура собівартості хліба складається з сировини – борошна. Решта компонентів не така значна. Мука ж до літа дорожчає. Другий компонент – енергоресурси, які теж дорожчають. Логічно, що й це впливає на ціну хліба. Далі до структури собівартості входить зарплата. Вона в нас сьогодні особливо не підвищується, але теж складає певну частку. Далі йдуть витрати на доставку хліба. Тут усе залежить від виробника: якщо в нього є велика мережа і мусить по ній розвести хліб, це досить дорого.

Зараз є багато приватних пекарень. Це правильно,бо таке поняття, як державні хлібопекарні, існувати не повинне взагалі – це радянська система.

Таких великих пекарень, як є в Україні, нема майже ніде. Взагалі хлібопекарні повинні бути різні. Один тип – хлібопекарні, які випікають масові сорти (не соціальні, як ми звикли називати; соціальних сортів хліба нема, це радянська вигадка). Масові сорти – найбільш популярні, найбільш потрібні, зрештою, може, й дешеві, які легко випікати на великих площах великим обладнанням.

Інша частина – приватні невеликі пекарні, які мають бути розташовані близько до споживача. Сьогодні торгові мережі та великі супермаркети випікають велику частку хліба. Цю частину потрібно просто збільшувати. Хліб від цього дорожчим не стане.

Треба розуміти: якщо хліб випікають на відстані 40 км від споживача, він дешевим не буде ніколи. Вся західна модель випікання хліба побудована на тому, що пекарня має бути розташована якомога ближче до споживача. Це основний критерій. У нас же такого нема.

Окрім цього, треба зауважити, що на нашому ринку поки не дуже присутній іноземний капітал. Треба залучати іноземних виробників, які мають нові технології та обладнання. Вони повинні випікати інші сорти хліба, ніж які нині є в нас. Думка про те, що в нас випікають найкращий хліб, це радянська вигадка. У нас печуть хліб гіршої якості, ніж за кордоном. Наприклад, житній хліб, який випікають поляки, значно кращий. А ще за кордоном випікають білий легкий дієтичний хліб, якого в нас нема взагалі.

Чим більше в нас буде приватних виробників, тим дешевшим буде хліб. Взагалі в нас система хлібовипікання і продажу хліба залишилася радянською на 90%. Маємо великих хлібних гігантів, які фактично є некерованими структурами, а якби було більше малих пекарень, люди самі собі б обрали, що їм більше подобається.
07.06.2015 21:13
Yulia Lebedeva

Дякую, цікавий матеріал, грунтовний. Лише пан економіст не орієнтується в темі, державних хлібопекарень не існує з 2003 року.


Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7582 / 4.57MB / SQL:{query_count}