Як нині вижити студентові?

“Пошта” дізналася, чи вистачає львівському здобувачеві науки стипендії та якою вона б мала бути, аби зруйнувати стереотип про бідного і голодного спудея

Усім студентам бракує грошей, особливо тоді, коли доводиться винаймати житло. Від вартості оренди помешкання залежать основні витрати, отож напрошується висновок: стипендії мали би бути вищими. “Львівська Пошта” поцікавилась у студентів, чи вистачає стипендії “державникам” і звідки беруть кошти ті, хто за навчання платить.
У Словаччині, скажімо, стипендії від держави не дочекаєшся, тож студентам доводиться багато працювати. У Швеції ж навпаки – державні виплати є основним джерелом фінансування студентського життя. Молоді шведи стверджують, що державні виплати для них важливіші, ніж батьківські гроші та підробіток разом узяті. У Німеччині ситуація особлива: головними фінансовими “донорами” є батьки, які отримують гроші від держави доти, доки діти не закінчать університет. 
Українські студенти-щасливчики отримують стипендію в розмірі 730 гривень. До того ж вони вмотивовані отримати підвищену грошову допомогу за п’ятірки, отримані на екзаменах. Однак це не вирішує ключової проблеми – розмір навіть найвищої студентської винагороди не досягає позначки прожиткового мінімуму. 
Якщо на витрати, пов’язані з навчанням, і базові речі гроші знайдуться, то на все інше доведеться заробити самотужки чи просити в батьків. Тим паче, що ситуація в країні дуже непередбачувана: ціни “ростуть” як на дріжджах, а стипендії, пенсії та зарплати не змінюються. У різних категорій студентів витрати на місяць суттєво відрізняються: хтось оселився в гуртожитку та їздить трамваєм за пільговими квитками, а комусь доводиться винаймати квартиру, купувати продукти й самостійно облаштовувати свій побут на новому місці за сотні кілометрів від дому. Чи не в найкращому становищі ті, хто має власне житло та щомісяця отримує стипендію. 
У різних умовах ці гроші для кожного мають своє призначення. Що казати про тих студентів, які взагалі стипендії не отримують. Платники можуть покладатися лише на допомогу батьків або ж шукати додаткового заробітку, проте не всім вдається поєднувати роботу з навчанням. Якщо розраховувати тільки на стипендію – доведеться затягнути пасок, хоча потреби в кожного студента різні. Загалом, на скромне життя без особливих розкошів коштів львівським спудеям вистачає.

Як справи у студентів?

Львівським спудеям державної мотивації на всі потреби не вистачає: стипендії малі, тож доводиться гроші в батьків позичати або шукати підробіток. А кошти на дозвілля це розкіш, яку не всі собі можуть дозволити. Тож як живеться львівським студентам?
 
фото: lnu.edu.ua 
Оксана, студентка ЛНУ ім. І. Франка:
– Студенти витрачають гроші пере­дусім на житло, їжу і транспорт. При цьому треба враховувати, що квитки на потяги суттєво подорожчали. Я навчаюся на платній формі, тому можу впевнено сказати, що контрактникам значно важче з усім цим впоратись і доводиться просити допомоги в батьків. Я намагалася хоча б під час сесії влаштуватися на якусь роботу, однак мені не вдавалося: навіть аби роздавати листівки, потрібно працювати повний робочий день. Такий графік украй важко поєднати з іспитами, тим паче з денною формою навчання. Як на мене, студенти вже звикли на всьому заощаджувати. Для нормального життя стипендія мала би бути вдвічі більшою.
Соломія, студентка НУ “Львівська політехніка”:
– Отримую стипендію. Загалом витрачаю небагато, оскільки маю власне житло. Проте переконана: ті, хто винаймає квартиру, змушені покладатися тільки на батьків. Мої витрати – це подарунки на дні народження друзів і квитки на цікаві події. Сидіти в кав’ярнях вдається нечасто, бо це досить дороге задоволення. Значно більше грошей витрачаю в період сесії. Нам потрібно купувати багато канцелярських матеріалів: ватмани, олівці, фарби тощо, адже навчаюсь на архітектора. Стипендії мені достатньо, однак заощадити трохи грошей на майбутнє не вдається.
Яніна, студентка ЛНУ ім. І. Франка:
– Студент-контрактник може розраховувати лише на батьківські гроші. Знайти підробіток вдається не багатьом. Хоча витрати в кожного індивідуальні, є кілька “обов’язкових”. Для студентів із інших міст ключову роль відіграє оренда житла. Аби винаймати квартиру, мені потрібно платити щонайменше 1000 гривень, а то й 1500. Приблизно таку ж суму я витрачаю на продукти харчування. Звісно, можна привозити дещо з дому, та це не покриє всіх витрат. Зважаючи на те, що у Львові багато цікавих місць, які можна відвідати у вільний час, виникає велика спокуса посидіти за кавою чи піти в кінотеатр, а це теж потребує коштів. Прості підрахунки демонструють, що витрати на місяць у студентів-платників чималі. А стипендії ж ми не отримуємо!
Мар’ян, студент ЛНУ ім. І. Франка:
– Я навчаюся на державній формі. У теперішніх умовах стипендію потрібно розглядати як додаток до загального бюджету студента. До прикладу, якісний обід в університетській їдальні коштує до 30 гривень. Множимо цю суму на 22 робочі дні й отримуємо 660 гривень – це трохи менше стандартної стипендії. Тобто теоретично гроші, які дає нам держава, ми просто проїдаємо. Збільшення розміру стипендії хоча б на 50 відсотків дозволило б студентові покрити базові витрати на транспорт і канцтовари. Ще б навіть залишилося на інші потреби, не пов’язані безпосередньо з навчанням. Однак і в цьому випадку для нормального життя потрібні додаткові кошти від батьків або окремий заробіток. Живу за містом, тому витрачаю чималі гроші на те, аби дістатися на навчання. Якщо врахувати ще й громадський транспорт, то місячна стипендія розходиться за два тижні – і це тільки обіди та проїзд. Однак не треба скаржитись, особливо зараз, коли ситуація в країні не дозволяє розкошувати. 

Стипендія стандартна – ціни столичні

Якщо порівняти витрати львівських студентів і київських, то очевидно, що у Львові спудеям жити дешевше. Як розповіла “Пошті” студентка КМУ Наталія, їй доводиться винаймати житло, платити за навчання в приватному виші, а це вже кілька тисяч на місяць. Стипендія, звісно, не завадила б, але її б не вистачило, певна співрозмовниця. 
“Батьківська допомога в такому випадку просто необхідна, крім того, бажано подбати про невеликий підробіток. Я ж покладаюся на обидва фактори. Загалом, аби скромно прожити місяць у столиці, мені необхідно щонайменше 3 600 гривень”, – зазначила Наталія. 
Нелегко доводиться й Романові, студенту КНУ ім. Т. Шевченка, який живе та навчається в столиці. “Стипендії вистачає ли­ше на витрати на навчання: заплатити за гуртожиток, проїзд до університету й назад, інтернет, аби відвідати певні заходи чи купити кілька книжок. Але відме­жовувати освітній простір від загальножиттєвого цілковитий абсурд. Окрім навчання, студенти прагнуть відпочити, врешті-решт, чогось поїсти. На жаль, на такі “факультативні” речі стипендії часто не вистачає. Я працював уже з першого курсу, але це не всім підходить. Усе залежить від вишу, напрямку навчання, політики адміністрації, графіку й інших нюансів. Стипендії вистачає на базові речі, на решту я заробляю”, – розповів Роман. 

Навчання за будь-яку ціну

Студент у сім’ї – дороге задоволення. Багато з тих, хто навчається, змушені виживати, адже декому потрібно винаймати житло, оплачувати комунальні послуги, платити за гуртожиток чи купувати продукти… 
На дозвілля гроші доводиться “позичати” в батьків, бо не всім вдається заробити самостійно. До того ж останні заяви уряду не тішать, адже найближчим часом стипендії не підвищуватимуть. Ніхто не зважає на рівень прожиткового мінімуму, про індексацію теж не згадують, хоча рівень купівельної спроможності стрімко падає. 
Попри складну і важкопрогнозовану ситуацію в країні, кількість вступників, порівняно з минулим роком, зменшилася лише на 130 000 абітурієнтів. Це навіть на 6 000 менше, ніж у 2012-ому. Так, за кількістю поданих заяв Франковий виш посів перше місце по Україні. Зі слів першого заступника міністра освіти і науки Інни Совсун, туди подали заявки понад 58 000 абітурієнтів. Навіть Київський національний університет ім. Т. Шевченка отримав на 2 000 заяв менше, тому посів лише другу позицію. 
До слова, не відлякує абітурієнтів і підвищення цін на навчання на деяких факультетах в університеті ім. І. Франка. Як пояснили “Пошті”, при формуванні ціни на навчання у виші зважають на чимало чинників. На це впливає і популярність напряму навчання, і наукові ступені викладачів, і зарплати для технічного персоналу, й інфляція. 
Зі слів голови студуряду ЛНУ ім. І. Франка Романа Яциковича, у середньому плата за навчання у виші збільшилась на тисячу гривень, однак найрізкіші зміни відбулися з факультетом журналістики – вартість одного року навчання з 6 000 гривень збільшилася до 9 000. Натомість на факультеті міжнародних відносин ціна зменшилась  із 21 000 гривень до 16 000. Також дешевше стало вчитися на економіста і юриста.
У середньому плата за навчання у ЛНУ ім. І. Франка збільшилась на тисячу гривень, однак найрізкіші зміни відбулися з факультетом журналістики – вартість одного року навчання з 6 000 гривень збільшилася до 9 000
 “Найпопулярнішими, за результатами цьогорічної вступної кампанії, стали економічний і філологічний факультети, а також факультети іноземних мов і міжнародних відносин. Багато заявок отримав і юридичний факультет. Великий конкурс був на факультеті журналістики”, – розповів “Пошті” Роман Яцикович. 
Так, на економічному факультеті навчання тепер обходиться від 9 000 гривень до 14 000 – усе залежить від спеціальності. Також збільшилася ціна навчання на магістратурі. На англійській філології та на перекладі його вартість коливається у межах від 10 000 до 15 000 гривень. 
А ще два популярні львівські виші – Львівська політехніка та медичний університет ім. Данила Галицького – тарифів не змінюють. За даними цьогорічної вступної кампанії, у медичному університеті найпопулярнішим напрямом є лікувальна справа – там є лише бюджетна форма навчання. Далі йде педіатрія, медико-профілактична справа та стоматологія. До слова, найдорожче навчатися на стоматолога – вартість навчання становить більше 20 000 гривень у рік. 
У Львівській політех­ніці цього року найпопулярнішим є факультет комп’ютерних наук (програмна та комп’ютерна інженерія) – заяви туди подало більше 2 000 абітурієнтів. 

Стандарт для всіх спудеїв

Хоча ціни за навчання в цих вишах різняться, стипендії, відповідно до постанови Кабміну, одинакові. 
Зі слів провідного спеціаліста бухгалтерії Львівської політехніки Інни Уголькової, розміри академічних стипендій станом на 1 січня 2014 року регулюються відповідними постановами Кабміну України для всіх без винятку вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації. Вони визначаються за рейтингом успішності студентів. Звичайна стипендія становить 730 гривень, підвищена – 830 гривень. До слова, прожитковий мінімум в Україні становить 1 176 гривень. 
Додамо, що передбачене збільшення розміру академічних стипендій із тих напрямів підготовки, які не мають “ажіотажного” попиту серед абітурієнтів. Отже, для тих, хто, скажімо, здобуває педагогічну освіту, розмір стипендії збільшиться на 73 гривні. Якщо йдеться про напрями “Прикладна фізика”, “Фізика”, “Математика”, “Механіка”, “Гірництво”, то стипендію піднімуть на 131,4 гривні. Коли ж ці напрями опановують студенти педагогічних вишів, то розмір їхньої стипендії збільшується на 153,3 гривні.
Окрім академічних стипендій, є ще соціальні та різні категорії стипендіатів. Це, зокрема, студенти, потерпілі від аварії на ЧАЕС, студенти з числа дітей-сиріт і діти, позбавлені батьківського піклування, вихідці з малозабезпечених родин, студенти-інваліди та ті, які мають сім’ї з дітьми. Найбільшу соціальну стипендію отримують студенти-сироти й діти, позбавлені батьківського піклування: при балі успішності “5” – 1 860 гривень.
Окрім академічних і со­ціальних стипендій, є також іменні стипендії та додаткові стипендії від різних підприємств, установ, фінансових структур тощо, повідомляє прес-служба Львівської політехніки.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7581 / 4.47MB / SQL:{query_count}