“Золоті жили” Львова

До туризму та IT-галузі додалися нові напрямки розвитку міста – легка промисловість і книгодрукування. “Пошта” дізнавалася, як та коли вони змінять Львів і чи справді ці галузі потребують “скупої” підтримки міськради?

Кластери, сегменти, галузі, розвиток, ревіталізація, інвестиції, ризики – ці слова постійно на слуху, вживають їх у контексті розвитку міста. Та чи означає це, що місто інтенсивно розвивається? 
Досі Львів робив акцент на розвиток туризму та IT-галузі. Тепер міська влада визначила наступні дві галузі, розвитку яких сприятиме – легка промисловість та книгодрукування. Про це на початку червня мас-медіа повідомив міський голова Львова Андрій Садовий. Та чи справді дієве те сприяння і як воно змінить місто й добробут містян з’ясовувала “Пошта”. 

Розробка стратегії 

У 2009 році консультанти всесвітньовідомої консалтингової компанії Monitor Group почали працювати над розробкою стратегії конкурентоспроможності Львова. 
“Специфіка стратегії в тому, що її розробляли на основі кластерного аналізу. Кластер – це галузеве об’єднання підприємницьких структур, які тісно співпрацюють із науковими (освітніми) установами, громадськими організаціями та органами місцевої влади для того, аби підвищити конкурентноздатність власної продукції і сприяти економічному розвитку регіону”, – пояснює “Пошті” керівник програми розвитку Інституту міста Андрій Пундор.
 Коментар                                    
Андрій Садовий, міський голова Львова:
– Нас дуже цікавить активний розвиток і харчової промисловості, і легкої промисловості, і машинобудування, і книгодрукування. Важливим є гармонійний розвиток міста, щоби люди мали “комунальний” комфорт, мали роботу, маючи роботу, щоби мали гідну зар­плату.
Приватний бізнес самостійно вибудовує своє життя, задача влади – це створення нових робочих місць. До прикладу, плануємо будівництво нового індустріального технопарку – це можливість залучити до Львова багато нових виробництв, можливість створити декілька тисяч нових місць. 
З його слів, після року роботи консультанти визначили, що у Львові такими двома кластерами можуть стати туризм та ІТ-бізнес послуги. “У 2013-му Інститут міста разом із спеціалістами міськради і РЕОП (Розбудова спроможності до економічно обґрунтованого планування розвитку областей і міст України) провели новий кластерний аналіз економіки міста. Цей аналіз показав, що ІТ і туризм у Львові стоять на досить високих позиціях, але з’явилися ще дві галузі, які можна розвивати – це легка промисловість та книгодрукування”, – додає Андрій Пундор. 
Стосовно книгодрукування, співрозмовник певен, у Львові добре розвинуте україномовне видавництво та популярні україномовні книгарні. “У нас є ніша українськості, яка має великий попит. До прикладу, “Видавництво Старого Лева”, коли їде в Одесу, всі свої книжки продає за один день. У Львові також є єдиний в Україні виш, який готує спеціалістів у галузі поліграфії – Львівська академія друкарств. А Форум видавців об’єднує усі ці елементи”, – додає він. 
Тож місто стало на шлях розвитку й підтримки двох нових галузей… Тактику і наслідки сприяння міськради певним галузям можна проаналізувати, оглянувшись на ті галузі, які вже на достойному рівні”. 

Показники показових галузей напоказ…   

Лише у 2008-2009 роках Львів взяв курс на розвиток туристичної галузі, з того часу, зі слів керівника програми стратегії Інституту міста Андрія Пундора, кількість туристів зросла від 400 тис. до двох мільйонів. 
У місті збільшилась кількість кнайп, кав’ярень, ресторанів. Стало більше й готелів, хостелів. Місто змінилось. Зміни, ж щоправда, двоякі… До прикладу, екскурсовод та історик Ігор Лильо не зовсім довіряє словам з міськради про мільйонний ріст кількості гостей міста, та все ж погоджується, що туристів у місті побільшало, і як-не-як місту це вигідно.
“Звичайно ті, хто безпосередньо не заробляє на туризмі, скаржаться, мовляв, тепер у Львові немає місця городянам, всюди гамірно і шумно. Проте цей сегмент для нас має цікаві аспекти. Передусім, це прямі грошові вливання. Ресторан чи готель – це енна кількість робочих місць”, – зазначає Ігор Лильо. 
Співрозмовник наголошує, що у Львові склалася дуже позитивна думка, буцімто “ми, львів’яни, повинні виглядати краще, бо перед людьми, які сюди приїжджають, незручно”. Це певним чином “тисне” на владу у сенсі удосконалення транспортної мережі, ремонту доріг, безпеки мешканців. Відчувається певна додаткова динаміка. Усе це в комплексі призвело до покращення комфорту міста.
Ігор Лильо каже, що тепер місто стало предметом гордості, оскільки бренд Львова більш популярний, ніж бренд України. “Туристичні гроші – це чисті гроші. Вони не шкідливі, йдеться про те, що передусім цей сегмент приносить інвестиції у країну, які згодом не переводять на Кіпр. Але не дай Боже, щоби Львів робив ставку тільки на туризмі. Політико-економічна ситуація в країні яскраво ілюструє, наскільки чутливий і делікатний цей вид бізнесу. Певен: туризм повинен бути на третьому чи четвертому місці”, – каже екскурсовод. 
Співрозмовник зазначає, попри те, що у Львові є велика кількість туристичних фірм, 95% з них вивозять людей за кордон і разом з тим вивозять гроші з України. І лише 5% ввозять туристів і на цьому заробляють.
Разом із кластером туризму у міськраді почали роботу над розвитком кластеру ІТ-сфери. Проте львівські “айтішники” певні, що за ці роки практично нічого у сфері інформаційних технологій не змінилося. 
Так, директор ІТ-компанії SoftPartners Олег Сиротинський, який у цій галузі не новачок, нещодавно заснував свою ІТ-фірму, каже, що у місті для розвитку галузі є над чим працювати. В той час, коли у міськраді чи не всі в один голос кричать про “висококваліфікованих” випускників львівських вишів, підприємець не має кого брати на роботу. 
“Проблема таких початкових фірм, як у мене, полягає в тому, що потрібні досвідчені спеціалісти. Справа в тому, що хороших кадрів університети не готують. І проблема це не лише львівська, а загальносвітова. Все дуже просто. Викладачі будь-де отримують набагато меншу зарплату, ніж прості фахівці цієї справи. Йдеться не лише про Україну, а й про Америку, Швецію. Відповідно у вишах викладати залишаються далеко не найкращі. Тож яких спеціалістів вони можуть підготувати? Проте бувають і винятки”, – зазначив Олег Сиротинський.  
В Інституті міста ж запевняють у протилежному, мовляв, нині ситуація із освітою майбутніх спеціалістів зросла в рази.
“Для ІТ-сфери ключовою проблемою були не нестача замовлення, а навчання кадрів. У 2009-му компанії говорили, що після університету спеціалістів потрібно перенавчати. Ефективність нашої освіти на той момент складала 10%. Тобто дев’ятьох випускників потрібно було навчати і лише один випускник вишу після університету без підготовки міг приступати до роботи, – розповідає Андрій Пундор. – Упродовж п’яти років основну увагу ми приділяли розвитку освіти. Студенти за основу своїх курсових проектів брали реальні проекти діючих компаній. Експерти компаній були долучені до викладацької роботи. Вони були присутні на семінарах, лабораторних. І коли у 2013-му компанії дослідили готовність випускників вишів до роботи, побачили, що рівень “фаховості” піднявся до 40-50%”.
Про те, що ІТ-галузь у Львові розвинулась до високого рівня, свідчить кількість залучених до цієї справи людей. “Понад 10 тисяч спеціалістів працевлаштовані у цій галузі, це є приблизно 16% від загальної кількості “айтішників” в Україні. Львів на третьому місці за кількістю таких спеціалістів в Україні”, – каже Сергій Кіраль, начальник управління зовнішньоекономічних відносин Львівської міськради. 
Із розвитком галузі місто отримало й чимало проблем, зокрема у Львові немає пропозицій оренди якісних офісних приміщень. “Хочемо реалізувати проект ІТ-парку, наразі активно ведемо перемовини з фірмою, яка має бажання інвестувати в цей технопарк”, – каже Сергій Кіраль.

“Пріоритет №1” – легка промисловість!

Нині у Львові діє група експертів, які займаються створенням кластера легкої промисловості. “У стратегії конкурентоспроможності Львова було закладено ідею, що з часом, коли існуючі кластери туризму та ІТ-сфери стануть достатньо потужними та самостійними, ми повинні будемо шукати нові потенційні кластери, які зможуть забезпечити високу додану вартість для міста, багато робочих місць та розвиток економіки в цілому. 
За результатами дослідження виявилось, що наступною галуззю економіки, яка може стати потужним кластером, є легка промисловість”, – цитує директора Інституту міста Олександрa Кобзарєва прес-служба міськради.
На думку начальника управління економіки Львівської міськради Вікторії Довжик, у Львові є база для розвитку легкої промисловості. 
“Маємо професійні технічні заклади, які діють у галузі легкої промисловості, також підприємства, які колись були успішними і сьогодні зберегли свої виробництва, вони й надалі продовжують  працювати як на зовнішній так і на внутрішній ринок. Нам потрібно спільно із підприємцями реалізовувати спільні проекти, проводити промоції галузі у Львові, в країні та за кордоном. Тим самим покращувати інвестиційний клімат, адже не завжди у нинішніх умовах підприємства самі можуть дати собі раду”, – вважає співрозмовниця.  Але для того, аби побачити результат, потрібно немало часу. Все залежить від підприємців, які готові працювати над розвитком своєї торгової марки. 
“Маємо такі успішні підприємства як “Ролада”, “Жива”, “Весна”, “Маяк”. Маємо й такі підприємства, які мають замовлення із-за кордону, вони шиють одяг, експортують і  таким чином отримують заробіток. Вони не хочуть інвестувати гроші у розвиток своєї торгової марки, розвивати підприємство, рекламувати його у Львові і тут реалізовувати товар. Звичайно, легше виживати на аутсорсингу”, – зазначає “Пошті” Вікторія Довжик.
Вона каже, що товар львівського виробника нічим не гірший від закордонного. Тим паче, що сама купує одяг і взуття нашого виробництва.  “Маю два пальто виробництва “Маяк”, також купувала спідниці львівського виробництва. Бачила, як мер Андрій Садовий придбав на виставці куртку від фірми “Весна”. Купую взуття від “Левус”, “ЮМА-ПЛЮС”, “Стептер”. Маю  сумки від “Таїсія”. Традиційно дітям купую трикотажні речі від  фірми “Промінь”. А шкарпетки синові і чоловікові купую від “Української  панчішної компанії”, – ділиться Вікторія Довжик.  

Містика львівської книги

З початком книгодрукування світ змінився… Коли це диво-явище з’явилось й в Україні настав час читання, передавання знань, вмінь, думок і цінні твори з часом ставали надбанням широкого загалу. Львів і тут не упустив своєї першості, перші друкарні виникли саме у цьому місті, працював тут першодрукар Іван Федорович.
“Заснування перших друкарень у Львові і Острозі припадає на час піднесення суспільно-політичного руху”, – кажуть про книгодрукування історики. Тож нинішній порив до “ревіталізації” цієї галузі можемо розцінювати як “те, що назріло” внаслідок піднесень у суспільстві духовних, політичних прагнень… 
“Дуже хотілося б, щоби розвиток цього кластеру сприяв розвиткові культури у місті, розвитку самого Львова”, – кажуть видавці. Отож, у міськраді беруться сприяти, як то кажуть, “розвою”, книгодрукування. Грошима місто не може “сприяти”, бо не має їх, та все ж у сучасному суспільстві є й інші важелі “сприяння”, зокрема промоція. 
“Треба просто повернутися на п’ять чи сім років назад, коли з’явились перші два кластери ІТ і туризм, які міська влада взяла під своє крило. Сприяла їх розвиткові вона хіба що промоцією. Адже коли Львів їде на якусь виставку, то ті галузі, умовно кажучи, їдуть з ним. Міська влада говорить, розповідає світу про можливості міста у розвитку тих кластерів… , – розповідає “Пошті” Микола Шейко, директор “Видавництва Старого Лева”. – Безумовно, ми могли би розвиватися абсолютно спокійно і без впливу міської влади, бо ніякої фінансової підтримки від неї очікувати не випадає. Ми сподіваємось на підтримку моральну, інформаційну. Що міська влада постійно наголошуватиме на тому, що галузь книгодрукування у Львові має неабиякий потенціал, що розвивати його вигідно. Можливо так з’явиться інвестор, який візьметься будувати у Львові якісну друкарню”.
Треба просто повернутися на п’ять чи сім років назад, коли з’явились перші два кластери ІТ і туризм, які міська влада взяла під своє крило. Сприяла їх розвиткові вона хіба що промоцією. Адже коли Львів їде на якусь виставку, то ті галузі, умовно кажучи, їдуть з ним
Директор видавництва каже, що ще однією і дуже важливою ознакою підтримки міських видавців владою є сприяння в організації щорічного Форуму видавців. Найбільшому книжковому дійству Центрально-Східної Європи вже давно затісно у Палаці мистецтв. “Відтак, якщо міська влада бодай у цих питаннях надасть сприяння цьому кластеру, то думаю, що далі галузь сама, в умовах конкуренції, незважаючи на складнощі, розвиватиметься”, – каже Микола Шейко.
Але зараз міським видавцям живеться непросто. Хтось у пошуках раціонального співвідношення ціна – якість їде друкуватись за кордон, хтось в інші міста країни. “Не може галузь повноцінно розвиватися без серйозної поліграфічної бази, ми всі свої книги друкуємо в Харкові, не зважаючи на дорогу. Звісно, співвідношення ціна – якість у нинішніх умовах друкарні не забезпечують, бо обладнання роками не змінювалося”, – каже директор “Видавництва Старого Лева”. 
Та все ж видавці – оптимісти, вони впевнені, що незабаром інвестори з’являться і у цій галузі перш за все тому, що Львів унікальний… “Львів унікальний за поєднанням кадрів, традицій, навіть Київ і Харків не мають такого поєднання. Зате вони мають базу, на якій працюють наші кадри, і наші традиції”, – каже Микола Шейко.
Щодо наслідків розвою видавничої галузі, то найперше видавці наголошують на збільшенні кількості робочих місць, що дуже важливо для добробуту міста й містян. Окрім цього, “Львів стане значно ширше представлений на культурній мапі світу”. “Відобразиться той розвиток і на вітринах магазинів, і на ціні книг, вони будуть значно дешевші, діапазон тематик буде значно ширший”, – додає Микола Шейко. 

Непомітний розвиток 

Та все ж розвиток “пріоритетних” галузей не надто помітний. Містяни мало знають про місцевих виробників, немає в місті й особливого попиту на ті чи інші спеціальності, немає “вакансійного” пожвавлення на ринку праці у “пріоритетних” галузях…
“Поліграфія, видавнича галузь – вакансій немає. У сфері інформаційних технологій нині також затишшя, є близько п’яти вакансій, не те що колись. На кінець 2013-го було до 400 вакансій для програмістів. У сфері туризму наразі є лише одна вакансія. Потрібен фахівець туристичного обслуговування з досвідом роботи від 3 до 5 років із досконалим знанням чотирьох мов, з дипломом магістра, зарплата мінімальна. Щодо легкої промисловості, то у цій галузі є близько 50 вакансій, здебільшого потрібні кваліфіковані швачки і складальники верху взуття”, – розповіла “Пошті” начальник відділу надання послуг роботодавцям Львівського міського центру зайнятості Галина Козак. 
Тож, зі слів пані Галини, можна зробити висновок про розвиток “пріоритетних” галузей. Та все ж, як вона пояснила, “ймовірно що роботодавці до центру зайнятості не звертаються за такими фахівцями, тому, що ринок настільки насичений, що вони не потребують допомоги служби зайнятості”.
Заробітна плата у цих галузях також не надто висока. Зі слів Галини Козак, фінансові пропозиції в легкій промисловості в середньому – 1500 грн, в ІТ-сфері 2500 грн, в туризмі також понад 2 тис. грн.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6916 / 4.25MB / SQL:{query_count}