Х Meridian Czernowitz: бути щирим = бути живим

“Львівська Пошта” побувала у Чернівцях на ювілейному міжнародному поетичному фестивалі

Вік – досить дивна штука. Ми можемо його не визнавати, або навпаки – пишатися ним. Боятися чи приймати з вдячністю. Святкувати кожен новий рік грандіозною вечіркою з натовпом нових друзів або камерною зустріччю з найближчими. А ще тільки з віком ми пізнаємо себе і відповідно дозволяємо собі бути собою. Не прикрашати своє життя. Не робити селфі, на яких псевдощасливі загримовані обличчя. Любити своє життя таким, як воно є, без прикрас.
Так ось, із фестивалями точно так само. Вік вирішує дуже багато як для нас, так і для них. Із віком фестивалі, як і люди, дорослішають, оточують себе “своїми” людьми, здобувають досвід, змінюють статус. Одні старіють ще замолоду, живуть із року в рік за звичною схемою “відкриття – заходи – закриття”, а організатори таких подій часом навіть не усвідомлюють, для чого це все було. Інші дорослішають: умовно кажучи, збивають коліна, змінюють супутників, шукають себе. Але лише виграють від цього, бо знаходять свій зміст, формують свою суть.
Саме так відбулося й з Meridian Czernowitz, який самі організатори із самого початку позиціонують жартома і водночас всерйоз як винно-поетичний фестиваль. У перші роки він буяв, як молоде вино: з перших подій захоплював увагу і уяву, бив у голови, підкоряв серця, змушував говорити про те, про що інші мовчали. Ще до дебюту Meridian мав свою ініціативну групу, до якої ввійшли Ігор Померанцев (Великобританія – Україна), Юрій Андрухович, Петро Рихло, Сергій Жадан, Марк Бєлорусець, Святослав Померанцев, Йосиф Зісельс та Сергій Осачук. Ці люди творили сутність фестивалю, ростили його, як батьки і наставники, проводили та модерували зустрічі, поетичні та прозові читання, зрештою, показували вектор руху.
Команда Meridian – його найближчі: брати і сестри, супутники і партнери по життю. В різні часи ними були: Ірина Вікирчак, Дарина Посейчук, Андрій Тужиков (тепер вони успішно продовжують власну кар’єру в культурі), а також Євгенія Лопата, Лілія Шутяк, Іра Манжос, які й далі роблять цей фестиваль таким особливим.

Meridian подорослішав і визрів, як добре вино. Його постійна автура – як перші особи українського письменництва, так і ті, що вже здобули ім’я паралельно зі здобуттям популярності фестивалем. Йому уже тісно в оболонці просто поетичного. До програми проєкту щороку додають лекції, дискусії, перфоманси, концерти сучасної та класичної музики, виставки, діджей-сети, театральні постановки, а цього року навіть відкриття пам’ятника. І, як стверджує Святослав Померанцев, “ми уже всекультурний фестиваль”. “Меридіану” мало самих лише Чернівців, він рік за роком захоплює нові міста – Одесу, Луцьк, Полтаву. Врешті-решт, він навіть почав видавати книжки своїх авторів і успішно їх просуває як в Україні, так і в світі.
І з цим теж, як у людей: що більше робиш, то більшого від тебе очікують. Так, цього року я не раз чула коментарі, мовляв, не було нових локацій, програма не дивує, хочеться чогось такого… Але… стоп! “Львівська Пошта” з 2012 року є партнером Meridian Czernowitz, і я кожного вересня їжджу на цей фестиваль, тож маю із чим рівняти. Як на мене, десятий фестиваль був найбільш щирим, правдивим, живим! Так, можливо комусь бракувало нових облич і локацій. Але чесності, любові, поваги і відвертості – точно ні.
Х Meridian Czernowitz був надзвичайний. Що стосується літератури і нових книжок, він запропонував найрізноманітніші новинки. Стриманий і вдумливий Артем Чех, у якого за плечима служба на сході України, представив на фестивалі роман-середовище “Район Д” – історію 1960 – 90-их років одного з черкаських мікрорайонів.
Дуже відомий у Росії до війни Володимир Рафєєнко презентував у Чернівцях свою першу україномовну книгу “Мондеґрін. Пісні про смерть і любов”. Автор родом із Донецька, за фахом російський філолог. У 2014 році без грошей і майна переїхав до Києва, бо вибрав Україну всупереч вигідним пропозиціям російської влади. “Пам’ятаю, був вечір. Я їхав у потязі Донецьк – Київ. Не знав, що буде потім. Але знав, що напишу щось українською, – згадує Володимир Рафєєнко. – А коли вирішуєш, то пишеш. Я досі не знаю української. Але пишу і буду писати”.

Катерина Калитко приїхала на фестиваль зі збіркою “Ніхто нас тут не знає, і ми нікого”. Авторка представила її разом із ілюстратором видання Юрієм Іздриком, який попри всі жарти цілком серйозно ствердив: “Поезія Катерини – це високий градус драми, розпачу і тривоги. Але це прекрасні вірші. Я не вмію писати верлібри, це вищий пілотаж поезії, до якого не кожен підіймається”.
Ірена Карпа на фестиваль прилетіла з Франції разом із “Добрими новинами з Аральського моря”. Героїнями її твору стали українки, які з тих чи тих причин живуть у Парижі. “Моя книжка, окрім іншого, про те, що сильні та успішні на вигляд жінки можуть “за фасадом” ховати брудні таємниці”, – розповідає письменниця.
Тарас Прохасько встиг підготувати до Meridian Czernowitz книжку колонок “Так, але…”. Це видання доповнили понад двадцять робіт Олени Придувалової, які столична мисткиня створила спеціально для цього видання.
Андрій Любка розповів про створення щойно надрукованої збірки спостережень із подорожей “У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани”. Перш за все у ній він намагався з’ясувати, що таке Балкани, бо стосовно цього “у кожного є своє бачення. Серед українців це бачення сконцентроване на території колишньої Югославії. Але насправді Балкани як географічний півострів значно більші”.
Найбільш видовищну подію ювілейного фестивалю в костелі Пречистого Серця Ісуса – медіа-виставу “Альберт, або найвища форма страти” – представили Юрій Андрухович, Уляна Горбачевська, Марк Токар. Це історія шахрая та злодія Альберта Вироземського, якого спалили в 1641 році у Львові на площі Ринок.
Проте не менш видовищною і гострою стала дискусія “Meridian Czernowitz – 10 років на культурній мапі Європи” між тим же Юрієм Андруховичем, Ігорем Померанцевим і модератором Олександром Бойченком. На перший погляд вона мала б бути цілком пересічною подією, сповненою хвалебних од організаторам. Проте сталося ледь не навпаки – “дісталося” всім, включно з російськими класиками, німецькими письменниками та гостями фестивалю. Попри досить високі тони і гостроту дискусії її учасники, однак, дійшли спільного висновку – нам із вами своє робить: писати тексти, займатися просвітництвом, просувати своє і, звичайно ж, рости до тієї самої культурної Європи не покладаючи рук.
Знаючи команду Meridian Czernowitz та його авторів, я впевнена: вони ще не раз нас здивують. І не тільки нас. Уже в найближчі дні вересня Цюріх, Базель, Берн, а в жовтні – Інсбрук, Відень, Зальцбург та Берлін, Брауншвайг, Мюнхен, Регенсбург і Франкфурт.
Львів – Чернівці – Львів
Фото: Ярко Ширяєв, Meridian Czernowitz
Лілія Шутяк, прессекретарка Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz:
– За десять років існування фестивалю Meridian Czernowitz нам таки вдалося повернути Чернівці на культурну мапу Європи (щоб там не казали!). Про наше місто знають, сюди приїжджають саме в дні проведення фестивалю як люди з інших українських міст, так і іноземні туристи. Важливо, що події перекладають німецькою мовою. Це допомагає наблизити сучасну українську літературу до іноземного відвідувача і навпаки – їхні враження та позиції до нас. Десять років ми рухалися в певному напрямку, який будемо продовжувати. Звісно, на шляху реалізації проєкту час до часу виникали організаційні та інші проблеми. Зокрема, ми розуміємо, що слід частково змінювати формат фестивалю, і наступного року будемо пропонувати щось цікавіше та незвичніше. Ще однією проблемою є фестивальні локації. Ми завжди намагаємося відкривати щось нове, але за десять років заходи Meridian Czernowitz відбувалися буквально майже всюди у нашому місті. Тож бачимо, що на наступний рік команду фестивалю чекає багато викликів, які ми обов’язково подолаємо!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.4419 / 4.44MB / SQL:{query_count}