Найцікавіші культурні події: версія “Пошти”

У кінотеатрах Львова днями відбулись прем’єрні покази двох нових фільмів – фантастичного бойовика “Людина-павук: Повернення додому” та мелодрами “Він і Вона”

“Людина-павук: Повернення додому” є перезапуском відразу двох франшиз про цього героя. Фільм став шістнадцятим за рахунком у кінематографічному всесвіті Marvel. Головна роль, яку раніше виконали Тобі Магуайер і Ендрю Гарфілд, цього разу дісталася талановитому 20-річному Тому Голланду з Великобританії, який вже встиг знятися в 11 фільмах. Актор підписав контракт на участь у трьох картинах про Людину-павука, не рахуючи зйомок у фільмі “Перший месник: Протистояння”. Попри те, що головний герой живе в Нью-Йорку, основні зйомки проходили в окрузі Фаєтт штату Джорджія.

Головний герой кінострічки – старшокласник Пітер Паркер – у свої 15 років якщо й відрізняється чимось від однолітків, то швидше сором’язливістю, аніж рішучістю. Насправді хлопцеві доводиться вести подвійне життя. Після укусу павука він виявив у собі надзвичайні здібності. Тепер він справжній супергерой, майже такий як його кумир Залізна людина (Роберт Дауні молодший).

До 13 липня мережа кінотеатрів “Планета Кіно” пропонує своїм глядачам відвідати повторний показ найкращого фільму Крістофера Нолана “Початок”, який вийшов у 2010 році. Показ кінострічки відбудеться у рамках ретроспективи робіт Крістофера Нолана, приуроченої до виходу в широкий прокат стрічки “Дюнкерк”.
Кінокартина завоювала премії “Оскар” у чотирьох номінаціях – найкраща робота оператора, кращий звук, кращі візуальні ефекти, кращий монтаж звуку. Крім цього, Крістофер Нолан був номінований у категоріях краща режисура та кращий сценарій. Бюджет картини склав 160 млн доларів, а сумарні касові збори в світі – понад 825 млн. Ідею створення фільму Нолан виношував близько 10 років. Він повністю сам розробив і продумав світ, в якому живуть герої. Від можливості зняти свій новий проект у форматі 3D він відмовився, пославшись на те, що це може відволікати глядача від сюжету. У фільмі зіграли зірки першої величини Леонардо ДіКапріо, Джозеф Гордон-Левітт, Том Гарді та Маріон Котіяр.
Головний герой на ім'я Домінік Кобб (Леонардо ДіКапріо) фахівець у галузі охорони підсвідомості. Але головний його заробіток – промислове шпигунство. Він займається тим, що організовує суміщені сни з метою отримати важливі відомості.
А напередодні прем'єри “Війна за планету мавп”, у цій же мережі, ви можете поринути в неповторну атмосферу франшизи й подивитися фільми “Повстання планети мавп” і “Світанок планети мавп”, що вийшли в 2011 і 2014 році. Показ відбудеться сьогодні, 8 липня, кінострічки демонструватимуться одним сеансом із перервою. Початок – о 19.15.

У 1963 році вийшов роман французького письменника П'єра Буля “Планета мавп”. Перша екранізація з'явилася через п'ять років, а інтерес до сюжету не згасає до нині. Крім оригінального фільму, існує римейк, чотири сиквела та два телесеріали. У 2017 році на екрани виходить черговий фільм про мавп, які мають інтелект. У ньому продовжиться історія, показана у фільмах 2011 року “Повстання планети мавп” і 2014 року “Світанок планети мавп”. Обидві картини були в числі номінантів на премію “Оскар” за найкращі візуальні ефекти.

Мелодрама “Він і Вона” є дітищем француза Ніколя Бедоса. Ідею створити подібний проект він виношував з 15-річного віку. Фільм є його дебютною роботою як режисера та композитора. Крім цього, Ніколя Бедос написав до цієї мелодрами сценарій у співавторстві з Дорією Тільє. Удвох вони виконали головні ролі у кінострічці. “Він і Вона” охоплює 45-річний відрізок часу, тому акторам, щоб виглядати правдоподібно, доводилося по 6-7 годин на день проводити в кріслі гримера. Щоб краще вжитися в роль, Дорія Тільє на деякий час повернулася до занять у театральному училищі.
Події кінострічки розгортаються в Парижі. Стосунки між Віктором і Сарою зав'язалися випадково. Тоді, в барі, вони ще не знали, що їхні життєві інтере­си настільки близькі. Віктор – письменник-початківець, а Сара – магістр з класичної літератури. Познайомившись ближче, вони вже не змогли жити одне без одного. Та попри 45-річний досвід стосунків, їхні почуття не згасли.


Крім цього, в кінотеатрах нашого міста показують мультфільми “Нікчемний я 3” і “Тачки 3”, комедій “Операція “Казино”, “Безсоромна мандрівка”, “Розваги дорослих дівчат”, фантастичний бойовик “Трансформери: Останній лицар”, пригодницьке фентезі “Король Артур: Легенда меча”, фантастичний трилери “Мумія” і трилер “2:22”.

У арт-галереї “Зелена канапа” (вул. Вірменська, 7) відкрили виставку “Голова” художниці Людмили Давиденко. До експозиції ввійшли нові живописні роботи з серії “Голова” та “Ризома”, а також скульптури (шамот). 

фото: Sofia Davydenko (3)
“Голова – це вмістилище наших раціональних та ірраціональних думок, саме в голові, а не у серці – художній метафорі, як відомо насправді зароджуються наші емоції та почуття. Від неї ідуть тоненькі ниточки, лінійні і нелінійні зв’язки на фізичному і метафізичному рівні з нашим тілом, душею та космосом, – пояснюють організатори події. – Художниця Людмила Давиденко використовує техніку малярства, що нагадує ризому – в біології розростання кореневища рослин – і проводить із цими ниточками фарби на полотні аналогії з нелінійними зв’язками на філософському рівні. А образом для відображення цих понять є голова людини, що як відомо – усьому голова”.

Людмила Давиденко працює з образами людського обличчя/голови вже з початку своєї творчості. У перші абстрактні полотна художниця де-не-де вплітала невиразні чи зумисне заховані обличчя та очі. Як самостійні “голови” живописні образи з’явились у 2010 році. Це були характерні для Людмили сплетені обличчя, що наче виростали і розростались по білому полотну. Далі тема голів перейшла у цикл групових композицій, образів родини та конкретних тематичних постатей. Обличчя-голови набули виразних контурів та якостей, яскравого емоційного виразу. І ось у 2017 році Людмила вирішила втілити свої відчуття-голови у об’ємну форму в техніці скульптури з шамоту. Із цим матеріалом художниця працювала ще під час навчання у Львівській Академії Мистецтв. Відтепер техніка живопису, на яку вплинуло “керамічне” минуле художниці на початку творчості, диктує особливу техніку для скульптури. 

А у Львівському музеї історії релігії у переддень третьої річниці трагічних подій під Зеленопіллям, а саме 10 липня о 16.00 відбудеться урочисте відкриття фотовиставки “Україно моя”. Тут буде представлено документальні кадри самих учасників бойових дій під Зеленопіллям (Ізваринський котел), зафіксовані мобільними телефонами безпосередньо на полі бою й під час прориву із цього котла смерті. У ніч на 11 липня 2014 року прикордонники із 2-ї мотоманевреної групи Державної прикордонної служби України, а також військовослужбовці Збройних сил України, що входили до батальйонної тактичної групи, сформованої з підрозділів 24-ї механізованої, особовий склад якої – це переважно уродженці Львівщини, (Яворівський район Львівської області), 72-ї механізованої (Біла Церква, Київська область) та першого батальйону 79-ї аеромобільної (місто Миколаїв) бригад вийшли в опорний пункт у районі селища Зеленопілля. Їхнім завданням було прикриття визначеної ділянки Державного кордону. Але о 4 годині 30 хвилин російська реактивна артилерія (із застосуванням системи залпового вогню БМ-21 “Град”) завдала потужного удару по позиціях українських військ. Це було перше безпосереднє масоване застосування військ РФ проти Збройних сил України. Від табору українських військових залишилося попелище…


Мільйони читачів, що працюють у різних сферах, завдяки “Великій Магії” Елізабет Ґілберт дізнались, як креативні рішення допомагають досягати успіхів у роботі та приватному житті. Тепер, завдяки українському перекладу Ганни Лелів, що побачив світ у “Видавництві Старого Лева”, книга допоможе й нашим читачам, котрі шукають відповідей на запитання: що таке покликання, чому не варто перетворювати творчість на професію, як не зациклюватися на невдачах, звідки черпати нові ідеї? І все це — у дотепних історіях, змальованих з власного досвіду Елізабет чи з життя знаменитостей.
Із властивим письменниці глибоким співпереживанням, Ґілберт розповідає читачам про власні дослідження загадкової природи натхнення. Вона просить нас поглянути у вічі власним страхам і відпустити безглузді страждання. Ґілберт показує як концентрувати енергію на тому, що найбільше до снаги, і підтримувати у собі дитячу цікавість до світу. Авторка розповідає про корисні звички, які  потрібні для енергійного, креативного життя. Поєднуючи духовну рівновагу та здоровий прагматизм, Ґілберт вчить застосовувати таланти, що (за переконанням письменниці) заховані у кожному.
“Велика Магія” допоможе усім, хто готується сісти за книгу або художнє полотно, хто шукає нових способів для вирішення робочих завдань, хто не знає, як втілити довгоочікувану мрію, чи просто хоче наповнити своє повсякденне життя креативом.

Ще однією новинкою здивує “Видавництво 21”, в якому побачить світ довгоочікувана книга Мартіна Поллака “До Галичини. Про хасидів, гуцулів, поляків і русинів. Уявна мандрівка зниклим світом Східної Галичини та Буковини”. Переклад видання українською здійснила Неля Ваховська.
“До Галичини” (NachGalicien) – перша книжка Мартіна Поллака, яка вийшла 1984 року. У ній письменник, як вказано в анотації,“розвіює австрійський “цукровий” міф про колишню коронну землю Австро-Угорської імперії. Його уявна подорож проходить Східною Галичиною – ландшафтами скрути й нужди, де нафтові магнати та рабини-чудотворці гротескно співіснують із бідними єврейськими штетлями, де русини, поляки, румуни, гуцули, вірмени, караїми, німці, роми ледь виживають у корумпованому й неписьменному краї, де водночас твориться багатомовна культурна мозаїка та пишеться прекрасна література”.
У передмові до українського видання Мартін Поллак пояснив, чому вдався саме до опису уявної подорожі, зазначаючи зокрема й таке: “Ця книжка вперше вийшла друком понад тридцять років тому, Орвеллівського 1984-го. Звісно, це випадковість. Але цей рік пояснює, чому я описав уявну, а не реальну подорож Галичиною, точніше Східною Галичиною й Буковиною. Подорож в історію, як то кажуть, пальцем по карті, оперту на літературні джерела, старі газети й історичні фотографії – все це було масивом матеріалу, з якого я черпав у бібліотеках та архівах.[…]На той час у німецькомовних країнах Галичина була доволі невідомим сюжетом. Окрім спеціалістів, здебільшого істориків, більше ніхто не цікавився колишньою коронною землею Габсбурзької монархії, її народами й культурами. Галичина була для нас у широкому сенсі terra incognita чи й ubi leones, землею, де водяться леви, небезпечною територією – далека чужина, про яку нам було відомо мало, та ми, власне, й не хотіли нічого знати…”
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8258 / 4.47MB / SQL:{query_count}