Музична династія Солтисів

У нашому місті вшанували пам’ять польських композиторів, диригентів, педагогів і музично-громадських діячів, які все своє життя присвятили розвиткові музичної культури Львова

Нещодавно у Львівській обласній філармонії відбувся Концерт пошани і пам’яті Мечислава і Адама Солтисів, що мали прямий стосунок до музичної культури Львова.  
Мечислав Солтис (1863 – 1929 рр.) з 1881 року вчився у консерваторії Галицького музичного товариства (ГМТ) у Львові під керівництвом Кароля Мікулі (учня Фредеріка Шопена), а також у Львівському університеті (філософія). З 1887 року продовжив навчання у Віденській консерваторії у Франца Кренна та Роберта Гіршфельда (композиція), згодом – у Парижі, в Каміла Сен-Санса (композиція) та Ежена Жігу (поліфонія та гра на органі).
Після повернення до Львова (1891 р.) Мечислав Солтис розгорнув різнобічну музичну діяльність як композитор, диригент, музичний критик, професор, а пізніше – як директор консерваторії (1899 – 1929 рр.). Його творчість охоплює майже всі музичні жанри. Центральне місце у ній посідають опери та ораторійно-кантатні композиції.
Адам Солтис (1890 – 1968 рр.), син Мечислава Солтиса, спочатку навчався гри на скрипці та фортепіано у батьків, згодом – у консерваторії. З 1911 року продовжував студії в Берліні, у Королівському вищому музичному інституті та Королівській академії мистецтв (майстер-клас Георга Шумана). Одночасно вивчав музикознавство у Берлінському університеті та захистив дисертацію. 
Повернувшись до Львова (1921 р.), як і його батько, розпочав багатогранну музичну діяльність. Як диригент виконав величезну кількість світових музичних шедеврів, яких ніколи раніше не виконували у Львові (“Різдвяну ораторію” Баха, “Симфонію псалмів” Стравінського, Третю симфонію “Пісня ночі” К. Шимановського та багато інших).
У Концерті пошани і пам’яті Мечислава та Адама Солтисів прозвучали: пролог до опери “Українська повість (1908 р.) 
М. Солтиса, Друга симфонія (1946 р.) А. Солтиса та Слов’янський концерт для фортепіано з оркестром  
Б. Лятошинського.
Пролог до опери Мечислава Солтиса – це тричастинна композиція (Largo), в якій лірика крайніх сегментів зіставлена з драматизмом середнього епізоду. Музика цього фрагменту приваблює співучістю та щирим ліризмом  мелодики, яскравістю гармонії, майстерністю інструментації (з індивідуалізацією окремих оркестрових партій). Композитору, а відтак і диригенту Сергієві Хоровцю, вдалося створити чарівну та зворушливу симфонічну картинку.
Друга симфонія Адама Солтиса – складний, розгорнутий за масштабами цикл, в якому відображені думки і драматичні переживання, викликані Другою світовою війною. Ідея твору – перемога добра над злом. У Симфонії Адама Солтиса пізньоромантичні традиції збагачуються досягненнями фольклоризму (особливо К. Шимановського). Зокрема,  майстерно перевтілені тут ладові, гармонічні  та ритмічні особливості  народних польських джерел – пісенних і танцювальних (куявяка, мазурки, полонезу тощо). Особливо яскрава в цьому відношенні третя частина (у ритмі куявяка), яка, нарешті, особливо вдалася львівському оркестру під батутою Сергія Хоровця. Серед позитивних рис виконаних творів Мечислава і Адама Солтисів слід відзначити: правильне розуміння ідейного задуму композитора, переконливий вибір темпів (що іноді буває неабиякою проблемою в сучасних виконаннях), пластичну будову ефектних кульмінацій, які підсумовують окремі розділи форми. 
Марія-Ева Солтис, музикознавець
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7087 / 4.36MB / SQL:{query_count}