“Театр – це насамперед люди”

Актори-студенти Львівського нацуніверситету ім. І. Франка представили постановку за п’єсою Шекспіра

Нещодавно студенти другого курсу факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. І. Франка презентували виставу “ПЕ ЦА ТІ”, створену за п’єсою “Перікл, цар Тірський”. 
Частину твору (а саме останні три акти) написав сам Вільям Шекспір, а його співавтором вважають Джорджа Вілкінса. Цікаво, що постановку цього твору в Україні презентували уперше. Режисер вистави Олег Стефанів побавився з назвою – найменував своє дітище “ПЕ ЦА ТІ”, створивши так званий калейдоскоп зі скорочень. 
На запитання, що є найважливішим у виставі та чи вдалося акторам упоратись зі своїми завданнями, їхній театральний наставник відповідає: “Важливим є те, чи проживається історія на сцені людьми. Тут завжди потрібно з чогось маленького зробити щось велике, адже костюми будуть, та чи буде гра? Ми намагаємось створити таку атмосферу, аби глядач сам уявив, що храм – це храм, Ефес – це Ефес, бо в шекспірівському театрі насправді не так багато декорацій. На даному етапі зроблено чимало. Ті завдання, які ми ставили перед собою, виправдані, бо з кожним разом у акторах з’являється все більше природи та свободи. І якщо на першій стадії роботи режисер ще потрібен, то потім, здобувши свободу, образи акторів отримують якесь нове дихання, адже театр – це насамперед люди”.
Після вистави театрознавець Надійка Стефурак поділилася враженнями від побаченого: “Загалом вистава вдалась. Вона цілісна, дуже добре скоєна, має вдалу архітектоніку. Кожне царство мало свій початок і свій кінець, але цей кінець мав своє продовження, тобто виставі властива циклічність. Мізансцени цікаві, акторам за лічені секунди вдавалось зі звичайних блоків зробити корабель, з поліетилену – хвилі, а тапки миттєво перетворювались на рибу. Шекспір писав цю п’єсу  в останній період своєї творчості – це так званий магічний реалізм. Кожен персонаж тут своєрідний, у результаті атмосфера присутня в кожному з них, і коли всі атмосфери зливаються в одну, то, мабуть, у цей момент глядач відчуває найбільший катарсис. В цьому й полягає завдання режисера – все поєднати цілісно”.
По завершенні показу “ПЕ ЦА ТІ” я трохи поспілкувалась із глядачами. Більшість із них була у захваті від побаченого, адже у виставі режисеру дуже органічно вдалось поєднати комедію і драму. Картини змінювались за секунди, акторам вдавалось від гіркого плачу миттєво переходити до гучного сміху. 
Найбільше глядачів вразив образ Перікла у виконанні Марка Банька, адже саме йому впродовж усієї вистави доводилось змінювати амплуа – від багатого і безтурботного царя Тірського до занедбаного відлюдника, який болісно, аж до конвульсій у кінцівках, переживає втрату дружини і доньки.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7313 / 4.36MB / SQL:{query_count}