“Якщо НАТО хоче зберегти довіру до себе, Альянсу доведеться вимагати від Путіна вивести війська з України”

Західні засоби масової інформації цього тижня багато писали про перший за два роки саміт НАТО – Росія, чергові провокації з боку Москви та провал нафтових переговорів у столиці Катару. Але не забули й про наближення чергової річниці аварії на Чорнобильській АЕС та… найкрасивішу жінку в світі

фото: newinform.com
Чорнобильська АЕС уже 15 років не виробляє електроенергії, втім на станції досі працюють близько двох тисяч людей. На ЧАЕС щойно розпочали новий етап у закритті, який розтягнеться на десятиліття. “Зняття станції з експлуатації – складний і затратний процес. Його загальна вартість оцінюється у чотири мільярди доларів. Утім через недостатнє фінансування процес затягується”, – пише Німецька хвиля. “Торік ми отримали з державного бюджету понад 700 мільйонів гривень. Щороку нам дають приблизно 60 відсотків коштів, які ми просимо для того, аби згідно з графіком проводити роботи зі зняття з експлуатації”, – розповів Німецькій хвилі керівник служби стратегічного планування ЧАЕС Віктор Кучинський. Тепер станція нарешті перейшла до основ­ного етапу, мета якого – надійно законсервувати перший, другий та третій реактори з найбільш забрудненим обладнанням. Цей етап, однак, затягнеться на більш ніж 10 років. На це є низка причин, і нестача коштів – лиш одна з них. Згідно з графіком, завершення процесу зняття станції з експлуатації має відбутися 2064 року. До того часу реактори стоятимуть у законсервованому вигляді, поки не знизиться їхня радіоактивність. Отже, Чорнобильську АЕС закриватимуть утричі довше, аніж вона була в експлуатації.
“Емігранти надсилають гроші” – так називається стаття на першій шпальті видання Gazeta Wyborcza. Згідно з даними Національного банку Польщі, минулого року поляки, які працюють за кордоном, переказали на батьківщину приблизно чотири мільярди євро. “Але й Польща дала заробити українцям, які звідси вислали додому майже два мільярди євро”, – пише газета. Європейські ринки праці відкривалися полякам поступово: спершу британський, а останнім, де громадяни Польщі стали легально працювати без додаткових дозволів, став німецький. Нині це два головні ринки праці польських емігрантів. “Після Німеччини та Британії йдуть Голландія та Ірландія”, – пише Gazeta Wyborcza.
Але повернімося до геополітики. “Якщо НАТО хоче зберегти довіру до себе, в діалозі з Росією Альянсу слід називати речі своїми іменами: наприклад, вимагати від президента Путіна вивести війська з України”, – пише оглядач Der Tagesspiegel Клаудіа фон Зальцен, коментуючи засідання Ради Росія – НАТО, перше за два роки. Видання акцентує увагу на нещодавніх інцидентах у небі над Балтійським морем. Йдеться про проліт російського винищувача в безпосередній близькості від американського есмінця, а також про перехоплення російським винищувачем американського літака-розвідника. “Очевидно, Росія хотіла не тільки продемонструвати військову міць, а й дати зрозуміти, що вона думає про посилення присутності Альянсу в Східній Європі, – пише Der Tagesspiegel. – Той факт, що російське керівництво вступило в переговори з НАТО на тлі подібної небезпечної та безглуздої демонстрації сили, в черговий раз доводить: Москва не зацікавлена в реальному діалозі”. Анексія Криму, а також російське вторгнення в Східну Україну поховали надію на плідний діалог між Росією та Заходом, йдеться в статті. У зв’язку з цим автор матеріалу пише про необхідність називати речі своїми іменами: “НАТО напевно володіє достатньою кількістю доказів присутності регулярних російських військ на Донбасі, однак досі європейці і США мовчки підігрують російському керівництву, яке все заперечує. Подібна стриманість не сприяє вирішенню конфлікту на Донбасі: Захід лише підсилює ефект пропаганди Москви”.
Тему російських провокацій продовжує видання Foreign Policy: “Путін грається з вогнем, допускаючи такі гіперагресивні маневри”, – пише про інциденти за участі російських літаків екс-командувач сил НАТО в Європі адмірал Джеймс Ставрідіс. І нагадує, що 12 квітня російський Су-24 пролетів поруч із американським есмінцем Donald Cook на високій швидкості й на дуже малій висоті. Як стверджує адмірал Ставрідіс, за міжнародними правилами корабель мав повне право збити літак-порушник. 17 квітня російський Су-27 виконав “бочку” над американським літаком Boeing RC-135, перебуваючи всього за 15 метрів від нього. “Напруженість між Вашингтоном і Москвою досягла найвищого рівня з моменту закінчення холодної війни більше 20 років тому”, – веде далі колишній командувач сил НАТО і перераховує приводи для американсько-російського протистояння: Україна і Крим, Сирія і Асад, нарощування присутності НАТО біля кордонів РФ, безпека Калінінграда, можливість поновлення ядерного арсеналу США в Німеччині. 
Екс-глава зовнішньополітичного відомства США Мадлен Олбрайт (держсек­ретар у 1997 – 2001 роках) в інтерв’ю австрійській газеті Die Presse розповіла про повернення Росії на світову політичну арену, розкол усередині ЄС і загрози для країн Балтії з боку Росії. Мадлен Олбрайт, зокрема, заявила: “Мені набридло, що для Росії завжди намагаються знайти виправдання. Росія – це країна, яка провокує, щоби потім почуватися ображеною. Ніколи не забуду, як одного разу в 1990-их під час візиту до Москви одна людина сказала мені: “Ми були супердержавою, а тепер ми – Бангладеш із ракетами”. Путін скористався цією ситуацією і заявив про свій намір повернути країні колишню велич. “Путін – розумний, але по-справжньому злий чоловік. Він, офіцер КДБ, воліє все тримати під контролем і вважає, що всі хочуть нашкодити Росії. Але це не так. У Путіна на руках погані карти, якими він добре грає. Я вважаю, що його метою є підрив основ ЄС і його розкол. Він хоче витіснити НАТО зі сфер свого впливу”, – наголосила екс-глава Держдепу США. Страхи країн Балтії перед Путіним Мадлен Ол­брайт вважає виправданими: “Перш за все це пов’язано з методами асиметричного ведення воєнних дій, які застосовують росіяни”. Що стосується російської присутності в Сирії, то, зі слів Мадлен Олбрайт, метою росіян було відвернути увагу від України і посилити свій вплив на Близькому Сході. Передусім ішлося про демонстрацію влади.
Приблизно такої ж думки дотримується і найвідоміший російський дизайнер Артемій Лебедєв. У інтерв’ю кореспонденту Der Spiegel він наголосив, що ідеалом Володимира Путіна є Радянський Союз. “Дитиною він їздив на канікули до Криму, тому й захотів його повернути. Але кому потрібен Крим? У Росії є набагато кращий півострів – Камчатка, на узбережжі Тихого океану. Вона в тисячу разів крутіша за Швейцарію – фантастичні пейзажі, гейзери, фіорди. І жодної інфраструктури – ось куди треба вкладати гроші”, – упевнений дизайнер.
Тепер – про ціни на нафту. “Росія, яка посідає третє місце з видобутку нафти в світі, зазнала прикрої невдачі у столиці Катару”, – повідомляє в заголовку французька Le Figaro. “Росія приїхала в Доху, сповнена ентузіазму, а поїхала, зазнавши поразки: ціни на нафту впали, тягнучи за собою курс рубля. Одне можна сказати з упевненістю: цей епізод не піде на користь політичному престижу Росії”, – констатує журналіст Le Figaro. 
Водночас одна добра новина для Росії з’явилася. “У Москві вкрай зраділи, почувши вердикт окружного суду в Гаазі, який скасував винесене ще в 2014 році рішення Гаазького арбітражного суду, згідно з яким Росія повинна була виплатити колишнім акціонерам концерну ЮКОС 50 млрд доларів компенсацій”, – пишуть оглядачі німецької газети Sueddeutsche Zeitung. На думку голландського суду, арбітраж у Гаазі не мав юрисдикції щодо справи ЮКОСу, тому його рішення не є чинним, йдеться у статті. Початковою точкою в цій справі стала Енергетична хартія, яка дозволяє інвесторам за наявності суперечок з будь-якою державою звернутися в Гаазький арбітраж. “Коли ж акціонери ЮКОСу звернулися до цієї інстанції, Росія заявила, що хоч і підписала, але не ратифікувала хартію, тобто рішення арбітражу не є для неї обов’язковими для виконання”, – пояснює Sueddeutsche Zeitung. 
Швейцарська газета Tages anzeiger опублікувала репортаж з нової потенційної гарячої точки Європи. “Шахтарське місто Кохтла-Ярве на сході Естонії розташоване поруч із кордоном з Росією. За часів СРСР тут працювали тисячі російських робітників, які досі становлять більшість жителів регіону (понад 80%). Схожість із Донбасом кидається у вічі! Тим паче що, як і схід України, з часів розпаду Радянського Союзу цей регіон переживає кризу, великі промислові об’єкти закриваються”, – пише швейцарський журналіст. Своє бачення цієї ситуації має й професор Талліннського університету Райво Ветіка, зі слів якого розрив між мовними групами в Естонії збільшився ще більше, в країні існують два паралельні суспільства, між якими практично не відбувається обміну. Але при цьому, стверджує він, “ідеї відокремлення від Естонії та приєднання до Росії непопулярні серед російськомовного населення, хоча після анексії Криму та початку війни на сході України деякі мас-медіа обговорювали тезу про те, що Нарва відокремлена від Росії лише маленькою річечкою і що наступний осередок кризи може бути саме тут. Нині жодного серйозного руху за відокремлення від Естонії не існує”.
І нарешті – про веселе. Журнал People назвав американську актрису Дженніфер Еністон найкрасивішою жінкою світу 2016 року. Йдеться про те, що 47-річна акторка популяризує здоровий спосіб життя, присвячуючи багато часу спорту. Крім того, Еністон стежить за своїм харчуванням, виключивши з раціону фастфуд. “Приймайте виклики і ні про що не шкодуйте. Не почувайтеся невдахами і не дозволяйте оточенню критикувати ваше життя, змушувати вважати себе невдахами”, – сказала вона у інтерв’ю People. Нагадаємо, що в березні американська компанія Victoria’s Secret провела церемонію оголошення списку What Is Sexy? Звання найсексуальнішої жінки всіх часів була удостоєна співачка і актриса Дженніфер Лопес. Найсексуальнішою кіноактрисою визнана Керрі Вашингтон, співачкою – Демі Ловато.
За матеріалами: dw.com, inopressa.ru, inosmi.ru,
polradio.pl, voanews.com, radiosvoboda.org
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.0222 / 4.46MB / SQL:{query_count}