Від Герца до Кравчука

Історія мобільного зв'язку, має чимало родзинок

Історія мобільного зв'язку, має чимало родзинок

krav.jpg

Що може бути спільного між  Генрі­хом Герцем, Олександром Поповим, Мартіном Купером, Рональдом Рейганом, Джорджем Бушем-старшим, Леонідом Кравчуком. Всіх цих людей різних поколінь і різних часів об'єднує те, що вони доклали зусиль для того , аби кожен з нас зміг сказати в свій мобільний телефон слово "слухаю". 

Нині важко собі уявити сучасну людину без мобільного телефону. "Мобілки" є практично у всіх - від школярів до пенсіонерів похилого віку. Для перших це насамперед розвага, для останніх можливість бути ближче до тих людей, кого вони не можуть побачити. Мобільний телефон вже давно перестав бути засобом розкоші, а є сучасною необхідністю. Проте мало хто замислювався, звідки саме з'явився мобільний зв'язок.

Передісторія "мобілки" розпочинається разом з історією радіо. Генріх Герц в 1888 році відкрив спосіб створення й виявлення електромагнітних радіохвиль. А у березні 1896 року Олександр Попов провів експеримент, у якому на 250 метрів передав радіограму із двома словами "Генріх Герц". Це було першим величезним каменем у фундамент майбутнього мобільного зв'язку. Ми не будемо зупинятися на історії радіо, а перейдемо до 1946 року, коли в американському Сент-Луїсі компанія AT&T Bell Laboratorіes створила радіотелефони, що встановлюються в автомо­білях.  Чи варто говорити, що вся апаратура на початку була громіздкою й важкою. Радіопередавач дозволяв пасажирам або водієві зв'язатися з АТС і в такий спосіб зробити дзвінок. Треба згадати, що саме телефонне спілкування було складним - не можна було й слухати, й говорити одночасно. Перша система мобільного зв'язку призначалася для бізнесменів, що переїжджали із Нью-Йорка в Бостон, а вага апарата-першовідкривача стільникового зв'язку становила 30 кг і для роботи він вимагав підключення до електромережі (у цьому випадку до акумулятора машини). Але інноваційна ідея Bell Laboratorіes із тріском провалилася - занадто дорого коштував мо­більний зв'язок. Втім, зерно посіяли. На деякий час інтерес до радіотелефонного мобільного зв'язку практично зник. Наступною вехою розвитку мобільного зв'язку стала перша мобільна мережа, на створення якої Motorola затратила 15 років і 100 мільйонів доларів. Навесні 1973-го  співробітники Motorola на вершині 50-поверхового будинку в Нью-Йорку було встановлено першу базову станцію. Станція могла одночасно підтримувати тридцять користувачів і надавати їм доступ до міської телефонної мережі.

martin.jpgМартін Купер, під керівництвом якого й створювався цей проект, особисто зробив перший у світі дзвінок з мобільного телефону. Довго ця система не могла отримати усіх  дозволів у США,  аби набуло поширення масове виробництво, поки на початку 80-х не допоміг випадок. Коли засновник Motorola Пол Галвин випадково запропонував тодішньому віце-президенту США Джорджу Бушу подзвонити свої дружині й останній тішився новинці, як дитина. У той же день вже президент США Рональд Рейган і Гальвін зустрілися. Відтоді мобільний  зв'язок почав поширюватися спершу в США, а згодом по всьому світі. Україні довелося чекати мобільного зв'язку до 1993 року.

Напевно, мало хто пам'ятає, що перший дзвінок в історії українського мобільного зв'язку зробив перший Президент країни Леонід Кравчук. 1 липня 1993 р. о 14-ій годині з офісу мобільного оператора UMC у Києві. На той час це був перший і єдиний оператор в Україні - ЗАТ "Український Мобільний Зв'язок", спільне україно-німецько-датсько-голландське під­приємство UMC (зараз МТС).

В 1993 році Україна переживала нелегкі часи, а така подія, як відкриття мобільного зв'язку, була дуже позитивною для країни й усіх українців. З огляду на масштабність і значення цього заходу, Леонід Кравчук із задоволенням погодився. На відкриття організатори зібрали весь бомонд: відомих по­літиків, представників бізнесу, пресу. Заздалегідь було домовлено, що Кравчук подзвонить послу України в Ні­меччині Івану Піскову, але детально сценарій розмови не обговорювався.

Тоді зазвичай використовувалися телефони зі складальними дисками, а не із кнопками, тому тодішньому міністру зв'язку Олегу Проживальському довелося демонструвати Президенту, як користуватися кнопковим апаратом. До речі, набирати номер Кравчуку не довелося: щоб не було випадкового збою при наборі, номер заздалегідь увели в телефон. Президент лише натиснув на кнопку виклику й почекав з'єднання. У залі був ввімк­нений голосний зв'язок, тому розмову чули всі присутні. Кравчук привітався з послом, назвав себе, запитав, як його чутно. Зв'язок був відмінний і після декількох привітань із боку Івана Піскова Президент попрощався. Вся розмова тривала менше хвилини.

Після врочистої церемонії відкриття Президентові, природно, подарували телефонний апарат з підключенням - це була Motorola Assocіate-2000  вагою близько 400 г і за ціною приблизно 2000 доларів США, плюс ще близько 1000 доларів - за підключення.

Після цього  в першому в Київі магазині мобільного зв'язку почалися продажі. Попит - ажіотажний, незважаючи на високу вартість новинки. Персонал ледь витримував навантаження, таке велике було бажання наших заможних громадян стати мобільними. Людей не зупиняло навіть очікування підключення - 2-3 дні й солідний аванс. У той час навіть існував міф, що дозволити таку розкіш могли собі лише три категорії українців: банкіри, бандити і їхні подруги.

Не бентежили українців і габарити самих "трубок", які нині, в порівнянні із сучасними мобільними телефонами, виглядають справжніми динозаврами "домобільної ери"... Через півроку в Києві налічувалося "аж" 540 абонентів! Спочатку працювало лише шість базових станцій стандарту NMT: дві з них встановили на телевишці ВВС (раніше вона "глушила" "Радіо Свободу" на Подолі); одну - на найвищому  на той час 27-по­верховому будинку на Московській площі (будинок бібліотеки ім. Вернадського). Але покриття вони забезпечували відмінне - бувало, абоненти додзвонювалися  з Білої Церкви або Черкаської області. Для порівняння: тоді, як аналог мо­більного, діяв радіальний зв'язок радянського виробництва "Алтай" - на телевишці стояла одна потужна антена, а в автомобіль установлювали величезний ящик, якому присвоювали телефонний номер; зв'язок вважали від­мінним, якщо вдавалося додзвонитися із другого разу і крізь перешкоди почути далекий голос абонента.

Лише у 1997 р.  UMC ство­рила першу в Україні мережу стільникового зв'яз­ку, що працювала в цифровому стандарті GSM-900, який дозволив значно збіль­шити кількість абонентів. Наприкінці того ж року був здійснений перший дзвінок в мережі "Київстар".

В листопаді 1998-го кіль­кість абонентів UMC перевищила 100 тис., а в березні наступного року на укра­їнському ринку зв'язку з'явився перший передоплачений сервіс SIM-SIM.

Для користувачів однією зі знакових подій стала від­міна плати за  вхідні дзвінки. Це сталося 19  вересня 2003 року. І хоча спершу дещо подорожчали вихідні дзвінки, проте поступово ціни стали стрімко падати. Нині вже нікого не здивуєш тим, що деякі дзвінки є взагалі безкоштовними (наприклад в тирифі  "Супер МТС"). А кіль­кість зареєстрованих номерів в мережах укра­їн­ських мобільних операто­рів, що склала 55,9 млн, перевищила навіть кіль­кість населення України..

Підготував
Андрій Левківський

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7013 / 4.16MB / SQL:{query_count}