Суботня Поштa

Михайло Бриних. Електронний пластилін. Київ, Факт. 2007

Прозова спроба відомого літературного критика схожа на фотоальбом літературних технік, стилів, тем, пародій, стилізацій та алюзій до інших текстів, фільмів, музики та живопису. Ця книга більше подібна на нотатник, у якому автор вправлявся у тих чи інших можливостях експерименту з текстом, над текстом і терплячістю читача, аніж на готовий літературний твір. Хоча, мабуть, саме таким і був авторський задум. Тож якщо вам подобаються експериментальні тексти, які випробовують ваше терпіння, то цей роман для вас, а замість бонусу - те, що читати цю книгу значно легше, ніж багато інших експериментальних текстів. Напевно, саме таким і має бути електронний пластилін - м'яким, піддатливим, але прогнозованим щодо форми предмета, який з нього ліплять.

"Уві сні він часто перевтілювався у вбивцю і прокидався від того, що чув калатання власного серця. Бо він нікого не хотів кривдити. Він просто мріяв розрізати шкіру, а в кіно такі бажання властиві винятково маніякам, моторошним серійним убивцям".