| |
| Лірична “Мандрівка жовтим трамваєм” |
|
|
| Ярина Коваль Вівторок, 13 липня, 2010 року, № 75 (960) | |
|
“Я малювала постійно, – ділилася авторка з “Поштою” думками, – але малювала для себе. А тут з’явилося невгамовне бажання показати намальоване іншим і відчуття, що це чогось усе ж варте. Зрештою, для художника дуже важливо мати можливість глянути на себе збоку, принаймні серед іншого. І на цьому також наголошував мені мій тато”. Достойна донька свого батька, заслуженого художника України Зеновія Флінти (що увійшов в історію мистецтва як незаперечний лідер, а в людську пам’ять – як високоінтелігентна та глибоко ерудована особистість, дуже сонячний і вродливий чоловік, якому довіряли і в спілкуванні з яким відчували справжню легкість), Ірина Данилів-Флінта свого часу вирішила віднайти у мистецтві власну дорогу. А відтак не пішла батьковими шляхами, а зайнялася художнім текстилем, отримуючи визнання і на всеукраїнських, і на європейських мистецьких дійствах.
Доктор мистецтвознавства Орест Голубець стверджує, що саме це заняття художнім текстилем дало можливість Ірині Данилів-Флінті викристалізуватися як творчій особистості. І тому нинішнє її повернення до містичного реалізму, що його практикував Зеновій Флінта, є не епігонством, а самостійною і глибоко професійною спробою перетворити помічене у буденних речах на захопливу візію. |