Львівська Поштa

Цього року американська акторка, добре відома завдяки стрічкам про Бриджит Джонс, володарка "Оскара" Рене Зеллвеґер входить до складу журі ювілейного Берлінського міжнародного кінофестивалю. Минулого року акторка зіграла головну роль у конкурсному фільмі Річарда Лонкрейна "Мій єдиний". Саме тоді кореспондентові "Пошти" вдалося поставити акторці кілька запитань.

- Ви знялися в новому фільмі Річарда Лонкрейна, представленому на конкурсі Берлінале. 13 років тому цей режисер уже здобув "Срібного ведмедя", але без Вашої участі. А Вам у Берліні сподобалося? І чи можна назвати Вашу героїню у фільмі Лонкрейна "Мій єдиний" уособ­ленням Вашого життєвого досвіду?

- У Берліні мені сподобалося. А питання про життєвий досвід я залишу без коментарів.

- Чи правда, що у Вас є німецьке коріння?

- Так, є. Але, соромно зізнатися (насамперед перед власним батьком) - німецькою я вже не розмовляю.

- А фінською? Адже Фінляндія, кажуть, теж країна Ваших предків?

- Фінської теж не знаю. Але у Фінляндії вже побувала й, сподіваюся, не востаннє.

- Хто вона для Вас, Ваша нова героїня?

- Жінка, яка не знає собі ціни. І її подорож - це подорож у себе саму. Зрештою, саме завдяки такій поїздці вона "цементує" свою родину.

- Як Вам "жилося" разом з персонажем у 1950-х?

- О, мені там дуже сподобалося. Сподобалося все: костюми, ідеї і той настрій, що панував тоді в Америці. Вважаю, що зйомки були просто чудовими. Це досвід, який я дуже ціную. Хоча знялася вже в багатьох фільмах, саме цей досвід виявився особливим. І фільм "Мій єдиний" мені теж дуже, дуже подобається.

- Вам вдається навіть у рамках одного фільму представити кілька характерів. Що відчули, прочитавши сценарій?

- Ми з режисером швидко, як ніколи,  дійшли спільного знаменника, зрозуміли, що  потрібно робити. Отож, можна сказати, це був проект, породжений від задоволення, навіть від пристрасті. З любові до того, що ми робили.

- Ви майже завжди граєте лагідних, сором'язливих, скромних жінок. Не хотіли б змінити імідж і стати домінантною?

- Чому? Мені здається, у моїй фільмографії вистачає домінантних персонажів, сильних і навіть просто жахливих. Адже не характер головне для мене при виборі ролі. Я люблю гарний матеріал, з яким можна добре попрацювати. І тому я люблю гарні фільми.

- У Голлівуді всі повинні бути молодими й гарними. Що Ви будете робити, коли перестанете належати до цієї категорії?

- Це не мій Голлівуд. Мій Голлівуд - той, де роблять добрі фільми. І думаю, там місце для мене завжди знайдеться.

- Після спільних зйомок у фільмі "Любов за правилами й без" Джордж Клуні сказав, що Ви просто персоніфікуєте гламур старого Голлівуду - зірок на кшталт Джинджер Роджерс. Вам лестять такі компліменти?

- Ще й як! Тим більше, що Джордж Клуні запросив мене на зйомки у свій фільм. Тільки, сподіваюся, не тому, що всі інші претендентки вже були вагітними (сміється).

- Ви вважаєте, жінка повинна бути незалежною? Ну хоча б настільки, як Ваша героїня з останнього фільму?

- Так, жінка повинна бути незалежною саме настільки, щоб знати, що в неї усередині. Дуже важливо з'ясувати, як ти мислиш, що ти шукаєш, чого прагнеш.

- А чи повинна жінка - як багато хто з Ваших героїнь - бути слабкою, щоб лише згодом стати сильною?

- Ні, не думаю. Головне - мати в собі "щось", і не менш важливо - знати, що саме.

- Яку ж роль відіграє тоді в житті жінки чоловік?

- Нічого не можу сказати з цього приводу. Просто тому, що мені для цього не вистачає життєвого досвіду.