Львівська Поштa

Замовчувані сторінки Другої світової – на кінопоказах у Львові

Трагічній річниці початку Другої світової війни Федерація польських організацій в Україні, Фонд допомоги полякам на Сході разом із Генеральним консульством Республіки Польща в Україні приурочили фестиваль польських фільмів на військову тематику, що розпочнеться сьогодні показом стрічки "Генерал Ніл".

Останніми роками як у світовому загалом, так і в польському кінематографі зокрема, знову зросло зацікавлення воєнною тематикою, передовсім її "альтернативними ", досі не дослідженими аспектами. Тому в рамках фестивалю, який відбуватиметься 3 - 7 вересня в кінотеатрі "Копернік", львів'яни отримають можливість переглянути дві зовсім нові картини, які зняли цього року. "Генерал Ніл"- стрічка режисера Ришарда Бугайського, в якій він намагається здійснити реконструцію останніх років життя легендарного генерала бригади Армії Крайової Августа Еміля Фільдорфа (псевдо "Ніл"). Забутий впродовж десятиліть герой боротьби проти гітлерівців став опісля жертвою комуністів, у 1945 році був заарештований НКВС, а в 1953 - розстріляний у Мокотовській тюрмі у Варшаві, бо не погодився співпрацювати з новим режимом.

Непросту й маловідому історію ще одного генерала передає фільм Анни Ядовської "Генерал. Замах на Гібралтарі", також знятий уже цьогоріч. В його основі - дослідження історика Даріюша Балішевского подій літа 1943 року на Гібралтарі. Тоді генерал польських Збройних сил Владіслав Сікорскі, ризикуючи життям разом із донькою, потай перевіз туди документи, що стосувалися радянських злочинів у Катині. На нього чигали як британські союзники, намагаючись не допустити в розпал війни плямування репутації СРСР, так і частина власних підлеглих....

Логічно лінію цієї стрічки доповнить показ вражаючої епопеї Анджея Вайди "Катинь" (2007), а також ще однієї роботи Ришарда Бугайского - "Смерть ротмістра Пілецького" (2006). Остання також розповідає про забутого героя - Вітольда Пілецького, котрий воював за Польщу із першого дня війни. У 1940 році зумисне здався в полон, потрапив до концтабору Аушвіц і організував там рух опору. Потім утік до Варшави, брав участь у Варшавському повстанні. Після війни почав збирати матеріал про репресії радянського режиму в Польщі, за це був заарештований, а в 1947 році після тривалих тортур Пілецького розстріляли у Мокотовській в'язниці.

Щодо "Катині" польського кінокласика Анджея Вайди, то ця картина стала першою, яка розповідає про жахливий ще й своєю безглуздістю злочин, коли стратили тисячі польських офіцерів. Невипадково зняв режисер "морального неспокою". Його батько загинув у Катині, а мати до самої смерті чекала на нього й не вірила, що чоловік може не повернутися з війни.

Саме на таких історіях, поклавши в основу фільму архівні документи та щоденники, Вайда зняв масштабну й потужну стрічку, яку завершує неймовірна за емоційністю та художньою силою сцена розстрілу.

Режисера відразу звинуватили в антиросійських настроях, хоча він, давно задумавши фільм, вважав, що його треба створювати спільно з росіянами, адже, як нагадав і під час зустрічі із журналістами, - це спільна історія, й тільки сказавши правду, можна дійти згоди. Також пан Вайда наполягає, що його кінострічка ґрунтується на потужній фактологічній базі, яку отримано із лондонських та польських архівів.

Усе життя, щойно дізнавшись про смерть батька, Вайда мріяв зняти картину про Катинь. Колись, у розквіті своїх сил і слави, знявши великі фільми "Канал" та "Попіл і діамант", режисер міг би зробити стрічку, яка ввійшла б до скарбниці світового кінематографа. Тепер, коли йому вже за вісімдесят, ми отримали дуже чесний і якісний фільм. Ось ще одна трагедія тоталітарного режиму, який, переконаний режисер, перш за все намагався знищити інтелігенцію. Тому він вводить у фільм про Катинь і сцену арешту професорів Ягеллонського університету, одну з найсильніших у стрічці.