Львівська Поштa

Наталка Сняданко презентувала нову книгу "Комашина тарзанка"

Традиційно до Форуму видавців більшість українських письменників намагаються ознайомити своїх читачів із новими роботами. Не винятком стала і презентація книги відомої львівської літераторки, критика та перекладача Наталки Сняданко "Комашина тарзанка".

Збірка, що вийшла друком у харківському видавництві "Фоліо" (серія "Графіті"), стала неабияким сюрпризом, адже до неї увійшли не тільки однойменна повість, але й кілька нових оповідань. Знайомство з книгою, що відбувалося у майже домашній атмосфері книгарнікав'ярні "Кабінет", модероване харківським видавцем Завеном Баблояном, більше скидалося на почастунок. Точніше - таку модну сьогодні літературну дегустацію, коли короткі влучні фрагменти нової книги, прочитані самим автором уголос, лише розпалюють читацькі апетити.

На відміну від багатьох авторів, Наталка Сняданко вже звично до останнього тримає інтригу своїх книг, котрі щоразу стають несподіванками навіть для тих, хто уважно стежить за творчістю письменниці. Минулоріч таким відкриттям став "Чебрець у молоці", сповнений влучних узагальнень та спостережень і трохи менше приправлений пряною всюдисущою іронією, притаманною майже всім попереднім книгам. "Комашина тарзанка" - наступний крок, причому, за словами самої авторки, не стільки в напрямку експериментів, період яких уже залишився позаду, скільки до поглиблення напрацьованого, здобутого власним досвідом. Повість, назву якої буде непросто перекласти на будьяку мову (а твори Сняданко виходять російською, польською, німецькою, чеською, англійською), майже повністю побудована на рефлексіях подружньої пари, котра намагається подолати кризу стосунків одне з одним, а також - дуже часто - і з самими собою. Як каже сама авторка, зняти кіно за такою книгою було б непросто. В кращому випадку, воно нагадувало б французькі фільми п'ятдесятих років минулого століття, адже в ній майже немає діалогів, зате постійно звучить натягнута струна внутрішнього голосу героїв.

Модератор Завен Баблоян зізнався, що ця книга Наталки Сняданко сподобалася йому чи не найбільше. Ймовірно, чимало читачів незабаром погодяться із ним, адже в "Комашиній тарзанці" вповні проявився ще один дар авторки - її вміння бачити й аналізувати буденні речі, звичаї, певні суспільні забобони, в яких ми з вами виростали, але які й досі сприймаємо як щось самозрозуміле, в той час як сторонньому спостерігачеві вони можуть видатися щонайменше дивними. І власне ця відсторонена споглядальність, іронічний аналіз повсякденного додають книгам Сняданко зовсім навіть не скромної привабливості. У новій книзі географічні межі спостережень розширюються в міру розширення маршрутів мандрівок самої авторки - писати подорожні нотатки про країни, в яких не була, вона слушно вважає абсурдним. Ми зустрічаємо наших аж надто впізнаваних співвітчизниць у берлінському метро, мандруємо Гамбургом і Байройтом, а потім повертаємося спогадами в бурхливе минуле довколамистецького Львова...Гойдалка, чи пак тарзанка, ковзає часом і простором майже непомітно, й у цьому найбільша майстерність такої простої на перший погляд конструкції.