Львівська Поштa

На цьогорічний вибір Шведської королівської академії у сфері літератури світ відреагував особливо бурхливо. Адже тепер Нобелівську премію вручатимуть  за "поетичні пригоди і чуттєвий екстаз досліднику людяності з-поміж та з-поза панівної цивілізації", 68-літньому французькому письменнику Жану-Марі Густаву Ле Клезіо.

Літератору й справді можна позаздрити. Пестунчик долі, якому вже перший роман приніс усесвітню славу та престижну премію, він методично примножував свої успіхи в наступних книгах, яких на сьогодні налічується понад 50. Ле Клезіо народився 1940 року в Ніцці. Перший твір - "Протокол" - був опублікований, коли автору було всього 23 роки, і отримав у Франції найпрестижнішу після Гонкурівської літературну премію Ренодо. Студіював у Парижі літературу та філософію, хоча дисертацію про творчість Лотреамона так і не закінчив.

Зовсім молодого літератора прийняли як нову надію, маніфестанта свіжих ідей, хоча Ле Клезіо ніколи не звертався у своїх творах до узагальнених тем. Навпаки - він відродив тип "безтурботного роману", де найважливішими є дрібниці. Фактично, уважний читач без особливих зусиль зможе за його книгами в деталях реконструювати біографію автора. Син француженки й британця, він уперше побачив свого батька - фа­хівця із тропічних хвороб - вже семилітнім. Проте саме образ батька є для Ле Клезіо центральним у кількох романах, у тому числі й одному із останніх - "Африканець". 

Письменник багато мандрував: жив на острові Маврикій, звідки в XVIII ст. прибули до Франції його предки, в Панамі, Мексиці, Великобританії, Таїланді. Враження від подорожей становлять вагому частину його літературних імпресій, як і своєрідні переспіви міфів Мексики. Невипадково й президент Франції назвав славетного співвітчизника "громадянином світу, сином усіх континентів і всіх культур". Сьогодні Ле Клезіо - взірцевий сім'янин, батько двох дітей - мешкає у штаті Нью-Мексико, хоча регулярно навідується до рідного міста Ніцци та свого будиночка у Бретані.

Порівняно з попередніми нобеліантами - Доріс Лессінг, Гарольдом Пінтером - Ле Клезіо суттєво втрачає на епатажності та світовому визнанні. Добре відомі у Франції його книги не так вже часто знаходять своє місце на полицях книголюбів інших країн. Наприклад, навіть найвідоміший сучасний літературний критик Німеччини, Марсель Райх-Раніцкі, врешті-решт зізнався, що французького автора не читав. Що не завадило йому розпачати над долею американця Філіпа Рота, який вкотре залишився без нагороди.

Солідарна з колегою і Зігрід Льоффлер, котра назвала твори Ле Клезіо "монотонними та нудними". Його ідеалізм вважають немодним, поетику деталей - далекою від реальності. Та не­згода із цьогорічним вибором Шведської академії породжена, мабуть, незначною кількістю перекладів на інші мови та їх малою популярністю.