
Завтра у галереї "Primus" завершиться експонування виставки "Одеська хвиля" авторства знаних не лише в українському місті-перлині на морському узбережжі, а й за його межами абстракціоністів Сергія Папроцького та Ігоря Варєшкіна. Члени творчого об'єднання "Лабораторія живопису" вирішили показати львів'янам власні спроби проникнення у таємниці підсвідомості людини.
Зрештою, творчі проникнення такого плану завжди були і будуть цікавими і самобутніми, оскільки передбачають з огляду неповторності кожної людини багатоваріантність осмислень. Та й, зрештою, саме через цю багатоваріантність та приреченість остаточного осягнення (воно неможливе), притягальнішого явища за людську підсвідомість, вочевидь, немає. І для художників - передовсім.
Відтак спроби у цій площині двох одеситів не поміченими їхніми львівськими колегами не залишились. І спроби, як ішлося в кулуарах, доволі цікаві. Сергій Папроцький (позиціонуючи знак як той, що передує слову і мові) запрезентував цикл робіт, присвячений пошуку знакових символів. А Ігор Варєшкін - роздуми, що всі ми - аж ніяк не володарі Всесвіту, а лише його частинки, подекуди мало відмінні від згромадження кам'яних валунів чи кошлатих хмар.
"Абстракціонізм ХХ сторіччя здійснив те, що виявилось не під силу класичному реалізму: допоміг людству вижити у глобальних соціальних потрясіннях і адаптуватися в умовах науково-технічної революції, - сказано в анотації до виставки. - Він сприяв становленню психоаналізу та виробничої психології, сучасної архітектури і дизайну". В сучасних умовах, - продовжили думку фахівці, - ця спроба виживання та адаптації не менш актуальна. І ще одним підтвердженням цього є "знаковий абстракціонізм" Сергія Папроцького та "абстрактний експресіонізм" Ігоря Варєшкіна.




