Коли вперше прийшла на подвір'я Львівського приймальникарозподільника для неповнолітніх, то не одразу збагнула, куди потрапила. Спершу стало моторошно. Невже цей похмурий сірий будинок з ґратами на вікнах призначений для дітей? Та коли увійшла всередину, мені відлягло від серця, бо зрозуміла, що це не в'язниця, а теплий і затишний куточок, який став проміжною ланкою від беззаконного до нормального життя.




